Олександр Васильович Афонін - І день як вимір нашого життя

Їм все одно про що писати, Вони в усьому знатоки. Читаєш і шкодуєш, брате, Що є в них руки й язики. Війна, освіта, медицина… Хоч будь-яку там сферу взять, Вони ж бо безапеляційно Готові всім пораду дать. Такі ж експерти і у владі, З якими в «світлий день» йдемо… До нього вже і бігти б раді, Однак у д**і сидимо. «Повимикайте на ніч мізки…»
Повимикайте на ніч мізки, Щоб глузд здоровий зберегти, І відпустіть напруги віжки, Бо завтра знову нам іти Крізь політичні лиховії, Крізь дурість наших верховод… Невже ж померли наші мрії? Чи ми скінчились як народ? Ще скільки будемо блукати В шизофренічній цій імлі, Куди нас, як баранів, брате, «Державотворці» завели? Вони все ділять, все їм мало: Посади, власність, бариші. А люди вже порахували Останні в кулаці гроші. Добили владні «фарисеї». Вже нерви, як дроти, гудуть… Мо’, українці без «Мойсеїв», Самі в майбутнє шлях знайдуть? «Ох, как достали эти „аналитики“…»
Ох, как достали эти «аналитики»! Скажу я откровенно вам, друзья: Прогнозам, что в погоде, что в политике, Сегодня верить ну никак нельзя! В инете всякой дури начитаешься — И есть прогноз: на день, на месяц, год… Когда же после ночи просыпаешься, Все в точности, но лишь наоборот. Все, завязал вселенской дурью мучиться, Над этой «аналитикой» корпеть. Коль мы хотим, то все у нас получится, Ведь в каждом деле главное – хотеть. «Як нас красиво розіграли…»
Як нас красиво розіграли… Актори – просто молодці! Ви чогось іншого чекали? Та карти