Олександр Васильович Афонін - І день як вимір нашого життя

«Ніч тихенько заходить в кімнату…»
Ніч тихенько заходить в кімнату, Та й на вулиці гомін стихає… Як же в тиждень вмістилось багато! Зараз подумки перебираю. Розкладаю на добре й не дуже, Трохи вбік відкладаю проблеми, Що за тиждень не зміг, не подужав — Це на тиждень майбутній вже теми. Перекреслюю зняті конфлікти Й розумію, що нові чекають. Бо, на жаль, правди нікуди діти, Без конфліктів надії сконають. Хоч-не-хоч, а потрібні атаки, Тож і гавкаю, наче собачка… Мовчазні ж бо ми владі до с…и. Конфліктуєш – ти вже як болячка. Все, розклав… Дим цигарки ковтаю — От вже звична паскудна забава — І на зорі в вікно поглядаю. Ніч сьогодні – ну, просто на славу! Докурив і лягаю вже спати, Як-не-як, а п’ять днів у напрузі. Добрих снів хочу я побажати І спокійної ночі вам, друзі! «В житті я знаю не одну людину…»
В житті я знаю не одну людину В високих кріслах, в центрі й на місцях, В яких гіпертрофована гординя Й за куплені посади вічний страх. Такі лиш тільки в крісло потрапляють, Їх кожне слово – істина сама! Та владні крісла не допомагають, Якщо в людини розуму нема. «У нас експертів – достобіса…»
У нас експертів – достобіса! А у ФБ – як бджіл в рою! І що не день, їх більше лізе Кебету показать свою. Незнаних тем для них немає І сумнівів немає теж. З них кожен все на світі знає, Бо їх освіченість – без меж.