Олександр Васильович Афонін - І день як вимір нашого життя
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "І день як вимір нашого життя" автора Олександр Васильович Афонін. Жанр книги: Поезія.
Шрифт:
-
+
Інтервал:
-
+
Добавити в закладку:
Добавити
Перейти на сторінку:
Какая неба глубина! Ночь нынче удалась на славу. И полноликая луна Плывет спокойно, величаво. Белесых тучек хоровод, Круживший у луны доселе, Уплыл, расчистив небосвод Над маковкой мохнатой ели. Мир замер, наполняясь вдруг Такой звенящей тишиною, И в танце на последний круг Февраль пошел уже с весною. Пускай кружатся до утра Под звездным неба покрывалом. Зимы кончается пора, А для весны – ее начало! «Ну, вот и потянулась к завершенью…»
Ну, вот и потянулась к завершенью Вторая половина февраля. Зима дождит, словно прося прощенья За то, что слишком мягкою была. Земля, лишившись снежного покрова, Под зимним небом так черным-черна… Чуть-чуть потерпим, и в окошко снова Вербой пушистой постучит весна. «Зима повільно котить до весни…»
Зима повільно котить до весни, Хоч віжки віддає їй неохоче. Тому й такі сумні туманні ночі, Що в них блукають ще зимові сни. Та кожен день їй сили додає, І не важливо, сонце є чи хмари. У серці весняні буяють чари, І скоро весна візьме вже своє. «Дождем оплакивает ночь…»
Дождем оплакивает ночь Конец зимы, такой поспешный. Зима уходит нынче прочь В туман холодный, безутешный. Его услуги не нужны Весне, красавице беспечной. Она не жаждет тишины, Ей нужен теплый ветер встречный. Тот раздувающий пожар В небесной синей чистой дали… Нет, не соврал нам календарь: Пришла весна, как ожидали.
Ну, вот и потянулась к завершенью Вторая половина февраля. Зима дождит, словно прося прощенья За то, что слишком мягкою была. Земля, лишившись снежного покрова, Под зимним небом так черным-черна… Чуть-чуть потерпим, и в окошко снова Вербой пушистой постучит весна. «Зима повільно котить до весни…»
Зима повільно котить до весни, Хоч віжки віддає їй неохоче. Тому й такі сумні туманні ночі, Що в них блукають ще зимові сни. Та кожен день їй сили додає, І не важливо, сонце є чи хмари. У серці весняні буяють чари, І скоро весна візьме вже своє. «Дождем оплакивает ночь…»
Дождем оплакивает ночь Конец зимы, такой поспешный. Зима уходит нынче прочь В туман холодный, безутешный. Его услуги не нужны Весне, красавице беспечной. Она не жаждет тишины, Ей нужен теплый ветер встречный. Тот раздувающий пожар В небесной синей чистой дали… Нет, не соврал нам календарь: Пришла весна, как ожидали.
Перейти на сторінку:
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «І день як вимір нашого життя», після закриття браузера.
Подібні книжки до книжки «І день як вимір нашого життя» жанру - Поезія:
Коментарі та відгуки (0) до книги "І день як вимір нашого життя"