Мирослава Білич - Улеслива омана, Мирослава Білич

Гордій сидів у автомобілі повністю зосередившись у своєму смартфоні. Я підійшла ближче і обережно постукала у скло з його боку. Він одразу схопився від несподіванки, та коли побачив мене непорушно застиг на десяток секунд. Реакція коханого змусила мене насторожитися, бо я геть не розуміла, що зараз коїться у його думках. Врешті він вийшов до мене. Дуже гарний, у білій сорочці, котра ще більше виділяла його засмаглу шкіру, і чорних ділових  штанях. Невже цей неймовірний чоловік мій? Хай як я хвилювалася, захоплення стримати не змогла. Коханий підійшов до мене впритул, поволі підняв руку і торкнувся мого волосся. Весь цей час ми були поєднані поглядами, у яких нотками змінювались біль і щастя.

-Волосся, це перше, що я показала тобі справжнім. Я вирішила більше не ховати його за штучним виглядом. Хочу до кінця бути з тобою чесною, такою, якою є насправді. Ти заплітатимеш мені косу?

Він нічого не відповів, лише сильно обійняв, притуляючи мою голову до своїх грудей, занурюючи пальці у волосся.

-Заплітатиму. Тобі і нашій донечці. Як же сильно я тебе кохаю Соню.

-Я теж, сильніше ніж ти можеш уявити.