Маріанна Кіяновська - ДО ЕР. Вибране

href=#t211> «Я в ній кажан, в цій ночі двійників…»   «Витаю над безоднею, сповита…»   «Полювання за власним криком…»   «Мене лиш чутно. Кольору нема…»   «Ніхто не повірить, якщо я тебе збережу…»   «Я не про те. Ми тільки листя…»   «Обителе моя, несправжня і химерна…»   «Любові домоткане полотно…»   «Я сонях сну. Тонке моє стебло…»   «Стиглі краплі дощу — або, може, уже переспілі…»   «Не вір мені, що я несамовита…»   «Мовчу — заради тебе. Ти апостол…»   «Тільки слід за останнім конем…»   «Птиці із крильми, зробленими з фольги…»   «Прийдемо — сумні. Залишимось тут — терплячі…»   «Ледве щастя моє ледве дихає ледве живе…»   «Витривалість в дорозі — і невитривалість у вірі…»   «Я йду за вітром. Він мене несе…»   «Почни мене спочатку, ніби книгу…»   «Вода тече, як перше, бо вода…»   «Якби мовчав, ти був би вартовим…»   «Вогонь чорніє. Хочеться вмирати…»   «Спорожнію — як жінка, як квітка тобі облечу…»   «Стежка світла сходжена птахами…»   «Ми нетутешні люди. Нас — нема…»   «Надто легко вертати і важко іти…»   «Ти мій, як покличеш, і шати — до ніг…»   «Тонко різано мармур, а надто його пелюстки…»   «Складало крила дерево у сніг…»   «Банкрутство осені, і золото — ніщо…»   «Кора сосни ховає запах хвої…»   «Призначення знаків — мовчати, бо речі і суті…»   «Вервицю нам мовлено з дна…»   «Незримий, як зозулина провина…»   «Очі воском печуть свічі…»   «Душа, упокоєна снігом, чекає Різдва…»   «Ген далеко ввімкнулась зірка…»   «Чи зрозумієш, чи приймеш покору…»   «Я хочу зіщулитись, втілившись в дику траву…»   «Дві статуї навік закаменілі…»   «Ім'я троянди — злаком а чи злитком?..»   «Чи то букви мені чужі, чи хвилини мені діряві…»   «Можливо, це спротив. Суха скрупульозна жага…»   «Люби мене, не дай мені піти!..»   «Душа душею, а життя життям…»   «Дитя у лоні зойкне — і замовкне…»   «Кипітимуть русла. Застигне на стеблах роса…»   «Вже клени в вітер впряжені, як коні…»   «Сила і мякість живої води…»   «Моє знання — важке і незбагненне…»   «Є нагота коня у літній зливі…»   «Я можу забути в котромусь з своїх перетворень…»   «Ти йдеш, як дощ, ти зважуєш слова…»   «Ця любов — неначе упівсерця…»   «Це місяць трутизни зелених врун…»   «Вже майже вечір. Що тобі до мене?..»   «Скупа надія, наче липи запах…»   «Ми стрілися ще до передчування…»   «Сонце знову болить. Я запитую, ким воно стало…»