Маріанна Кіяновська - ДО ЕР. Вибране

серед каменів цих…»   «Занадто вечір в скронях стугонить…»   «Йдучи за сонцем і супроти зір…»   «Ріки течуть роками, в водах умивши руки…»   «Смерть настає. Земля стає важкою…»   «Всього лише цвинтар. Вологі цвинтарні лави…»   «Ген криниця стара. На цямринні, від моху глухому…»   «Нахились над водою — не пити, а так, задля тиші…»   «Не май мене. Не мучся наді мною…»   «Скільки золотої безнадії…»   «Ти жадав гіркоти, що, мов дим, найсолодша удома…»   «В узголів'ї кінця не шкодую, що ночі несталі…»   «Ти не любиш мене, ти мене не полюбиш удруге…»   «Постарію на тиждень. Сутінь зрадять…»   «Звикаючи до меншого, втрачаю…»   «З чого виймається серце? Зотліле — із тіла…»   «Львів — стоколісний ліс. А ти — прозорий звір…»   «Прийму тебе, врятую, збережу…»   «Усе закінчиться. Шербет від чекання зітліє…»   «Периметром неба — холодні свинцеві дахи…»   «Лікуєшся способом жити, аж серце пече…»   «Ти снишся і снишся. Приходиш до мене усує…»   «Не любити — не бути, бо сказано: не убий…»   «Після смерті важчає утричі…»   «Не знаю, як нас звати, як нас звати…»   «Мій вірш — двосічний, гострий, спраглий крові…»   «Валькирії в альковах, звуки снів…»   «Ця майже пристрасть не зашкодить тиші…»   «Є речі. Їх назви. І ще раз їх назви. І ще…»   «Щось розділяє нас. Невже любов?..»   «Я майже божевільна, як зело…»   «Я виголошу біль. Я вихолощу втому…»   «Я мовчала цей рік. Дуже довго зросталася рана…»   «Знаю сенс безпорадності. Часом не хочу могти…»   «Кричатиму, як риба над водою…»   «Слова мої, всі кілька тисяч віршів…»   «Рана заснула і спить…»   «Мій Господи, навчи мене піти!..»   «Ми вже з тобою, рідний, в такій дорозі…»   «Я люблю тебе. Я тебе відпускатиму тричі…»   «Ми будемо щасливі, ніби смерть…»   «Ти, ще був мені ти. Ти, що був мені, був мені ти…»   «Прокладаючи шлях земний…»   «Люблю тебе тут. Такого, як є. Такого…» Про авторку