Маркіз де Сад - Будуарна філософія

жінка стискала його ними і здавлювала; буває, що після кількох таких стискань чоловік виливає в ту улоговинку чудодійний бальзам життя, розбризкуючи який розпусники переживають найвищу втіху… Та оскільки я згадав про чоловічого члена, про цей об’єкт, гідний якнайуважнішого вивчення, то чи не доречно буде, пані, прочитати нашій учениці лекцію про нього?

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Ви маєте слушність.

ДОЛЬМАНСЕ. Гаразд, пані, тоді я ляжу на канапу, а ви сідайте коло мене, беріть об’єкт у руки й розтлумачте нашій юній учениці його властивості. (Лягає горічерева, і пані де Сент-Анж починає пояснювати.)

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Оцей ось скіпетр Венери, на який ти зараз дивишся, Ежені, є головним інструментом утіхи в коханні; найпоширеніша його назва — «член», і нема такої частини людського тіла, куди б він не пхався. Сліпо підкоряючись пристрастям чоловіка, який його штовхає, він, бува, заходить сюди (розтуляє соромітні губи Ежені) — це його звична путь… найчастіше вживана, але не найприємніша. Іноді розпусний шибеник шукає для себе більш таємничого храму і проникає сюди (розчахує сідниці Ежені й тицяє пальцем у дірку заднього проходу) — ми ще повернемося до цього способу втішання, найсолодшого з усіх. Рот, груди, пахви теж іноді служать йому олтарями, де він спалює свій фіміам; та хай там куди встромляє він голову, але завжди по тому, як він посіпається кілька хвилин, з нього вилітають бризки тягучої білої рідини, і в ці хвилини чоловік поринає в стан бурхливої маячні, переживаючи найсолодші втіхи, якими може обдарувати його життя.

ЕЖЕНІ. Я так хочу побачити, як витікає ця рідина!

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Цього можна досягти, легенько стискаючи його пальцями — поглянь, як він дратується, коли я його сіпаю! Ці рухи називаються «мастурбація», але ми, розпусники, вживаємо й інше слово…

ЕЖЕНІ. О, моя люба подруго, дозволь і мені з ним погратися — він такий милий!

ДОЛЬМАНСЕ. Я не заперечую — хай пограється. Почувши про це щире бажання, він у мене встав, мов кілок.

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. А я заперечую! Не гарячкуйте, Дольмансе, будьте розважливі. Якщо ви зараз виллєте сім’я, це вплине на ваш фізичний стан, а з млявого лектора пуття мало.

ЕЖЕНІ (обмацує калитку Дольмансе). Як мені прикро, люба подруго, що ти не хочеш удовольнити моє бажання!.. А навіщо оці комочки і як вони називаються?

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. У просторіччі їх називають «яйця», а по-науковому — «тестікули». В них містяться резервуари щедрого сімені, про яке я тобі казала, — проливаючись у жіночу матку, воно сприяє розмноженню людського роду, але не станемо зупинятися на цих подробицях, Ежені, вони більше стосуються медицини, аніж розпусних розваг. Гарненька дівчина повинна гратися з чоловіками, — і то якомога частіше, але не вагітніти. Отож пропустімо все, що стосується примітивного механізму людського відтворення, і зосередьмося виключно на розпусних збоченнях, чий дух суперечить духу розмноження.

ЕЖЕНІ. Але ж, люба подруго, коли оцей величезний член, який я ледве обхоплюю пальцями, пропхається — а ти мене запевняєш, що це можливо — в таку маленьку дірочку, як дірочка в твоєму заду, це має бути дуже боляче для жінки.

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Якщо жінка до такого не привчена, їй болітиме і тоді, коли це робиться спереду, і тоді — коли ззаду. Природа чомусь захотіла, щоб ми досягли блаженства лише через біль; та коли перший опір подолано, то вже ніщо не применшує втіхи, а втіха, яку жінка відчуває, коли прутень протикає задок, набагато солодша, ніж та, яку вона переживає, коли він пропихається спереду. А скількох небезпек уникаємо ми, віддаючись у такий спосіб! Ніякого ризику для здоров’я, та й вагітності можна не боятись. Я не стану більше говорити про цей різновид любощів; твій учитель, Ежені, — і мій теж — незабаром глибоко проаналізує цю тему і, поєднуючи теорію з практикою, сподіваюся, переконає тебе, любонько, що з усіх видів розпусти саме цьому слід завжди віддавати перевагу.

ДОЛЬМАНСЕ. Заклинаю вас, пані, покваптеся зі своїми поясненнями, бо я не годен далі стримуватися; я спущу попри власну хіть, і цей грізний член зійде нанівець і не зможе правити вам за наочне приладдя.

ЕЖЕНІ. Невже справді? Невже він самознищиться, моя люба, коли вивергне сім’я, про яке ти мені казала? О, дозволь, я допоможу йому вилити те, що він має, бо я хочу подивитись, яким він стане… А ще мені так кортить помилуватись, як воно витікатиме!

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Ні, ні, Дольмансе, підводьтеся. Пам’ятайте, що це приз за ваші труди, і я не можу вручити його вам, поки ви його не заслужите.

ДОЛЬМАНСЕ. Хай і так. Але чи не краще Ежені засвоїть усе те, що ми їй розповідатимемо про насолоду, коли ви трохи розігрієте її в мене на очах?

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Авжеж, думка цілком слушна, і я з тим більшою радістю цим займуся, що така практика вельми допоможе нашим теоретичним урокам. Лягай на канапу, любонько.

ЕЖЕНІ. О Боже! Який затишний куточок! Але навіщо всі ці дзеркала?

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Вони показують одну позу під тисячею кутів зору і до нескінченності помножують розваги тих, хто віддається їм на цьому турецькому дивані. Завдяки цій системі тут ніхто не зміг би приховати жодної частини свого тіла; тут усе на видноті — і групи людей, які іноді тут збираються, щоб помилуватися тими, хто злився в коханні, або й наслідувати їхні втіхи, і чудові картини, які розвішують у цьому куточку для того, щоб вони розпалювали хіть у коханців і доповнювали їхні насолоди.

ЕЖЕНІ. Який чудовий винахід!

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Дольмансе, ви самі роздягніть свою жертву.

ДОЛЬМАНСЕ. Це буде не важко, бо досить лише підняти газову накидку, щоб у всій своїй красі відкрилися найзворушливіші принади. (Роздягає Ежені, і його погляд відразу прикипає до заду.) Отже, тепер я можу вільно милуватися цим божественним, цим дорогоцінним задком, якого так палко прагну!.. Чорт забирай! Які округлості, яка свіжість, який