Маркіз де Сад - Будуарна філософія

Не думай, що я зовсім дурна, люба подруго, — все це твоя робота… Принаймні могла б запитати, чи я згодна… А тепер я вмираю з сорому — і наші плани, звичайно, пішли шкереберть.

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Ти не маєш рації, Ежені, цей сюрприз влаштувала тобі не я, а мій брат. Але дарма ти злякалася: я знаю Дольмансе — чоловік він вельми люб’язний і до того ж обізнаний у філософії, необхідній для твоєї освіти. Він не перешкода нашим планам, а навпаки — він стане нам у великій пригоді. А що стосується його вміння берегти таємницю, то я ручуся за нього, як за себе саму. Тому раджу тобі близько з ним заприязнитися, він знає світ і, як ніхто інший, зуміє напутити тебе і вивести на стежку щастя й розваг, по якій ми підемо разом.

ЕЖЕНІ (зашарівшись). О, я така збентежена…

ДОЛЬМАНСЕ. Годі, люба Ежені, заспокойтеся і розслабтеся… Сором’язливість — чеснота застаріла, і чарівна особа, як ви, має навчитись не зважати на такі дрібниці.

ЕЖЕНІ. Але ж пристойність вимагає…

ДОЛЬМАНСЕ. Ще одне поняття, про яке всі давно забули. Адже воно суперечить природі людській. (Міцно обіймає Ежені й цілує її.)

ЕЖЕНІ (пручаючись). Пустіть мене, добродію!.. Ви забагато собі дозволяєте!

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Ежені, послухай мене. Не виставляймо себе святенницями перед цим чарівним чоловіком. Я знаю його не більше, ніж ти, а поглянь, як я йому піддаюся! (Цілує Дольмансе похітливо в губи.) Роби, як я.

ЕЖЕНІ. О, я згідна. Хто ж мені подасть кращий приклад! (Підставляє уста Дольмансе, і той палко її цілує, засунувши язика їй у рот.)

ДОЛЬМАНСЕ. О, миле й ніжне створіння!

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ (теж цілуючи Ежені.) Невже ти думаєш, мала шельмо, що я пропущу свою чергу?

(Тут Дольмансе обіймає обох і не менш як чверть години обціловує їх та лоскоче язиком, а вони обидві піддаються йому й повертають пестощі.)

ДОЛЬМАНСЕ. О, як ці підготовчі любощі розбуджують мою хіть! Ви вірите мені, дівчата? До речі, тут дуже жарко. Облишмо умовності, нам буде куди приємніше гомоніти.

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Згода. Вдягнімо оці газові накидки, вони затулятимуть лише ті з наших принад, які спершу слід ховати від жадання.

ЕЖЕНІ. Ой, люба подруго, ви вимагаєте від мене надто багато!..

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ (допомагаючи Ежені роздягтися). Ти хочеш сказати, що мої вимоги безглузді?

ЕЖЕНІ. У всякому разі не зовсім пристойні, ось що я хотіла сказати… Ой, як палко ти мене цілуєш!

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Яка прегарна грудь! Схожа на пуп’янок троянди, що тільки почала розпукуватись.

ДОЛЬМАНСЕ (роздивляється перса Ежені, але не торкається їх). І обіцяє інші принади… варті куди більшої уваги.

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Варті більшої уваги?

ДОЛЬМАНСЕ. О, так! Присягаюся честю, так! (Робить спробу повернути Ежені, щоб роздивитися її ззаду.)

ЕЖЕНІ. Ой, ні, не треба, я вас благаю!

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Майте терпіння, Дольмансе… Я не хочу, щоб ви уже тепер побачили… предмет, який постійно тривожить вашу уяву і видиво якого так сильно на вас впливає, що, прикипівши до нього очима, ви вже не зможете міркувати тверезо. Ми потребуємо вашої науки. Проведіть із нами заняття, і мирти, які ви мрієте зірвати, ви вплетете потім у вінок своєї винагороди.

ДОЛЬМАНСЕ. Гаразд, але щоб дати цій милій дитині перший урок розпусти, я потребуватиму наочного прикладу, і треба, щоб принаймні ви, ласкава пані, люб’язно погодилися виконувати всі мої розпорядження.

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Ніяких проблем!..

Ось я перед вам, зовсім гола. Читайте свою лекцію й показуйте на мені усе, що вам заманеться!

ДОЛЬМАНСЕ. Яке гарне тіло!.. Перед нами сама Венера чи одна з Грацій!

ЕЖЕНІ. О, люба подруго, які принади! Дозволь мені досхочу попестити їх, дозволь обцілувати! (Обціловує)

ДОЛЬМАНСЕ. І справді, досконалі форми! Але трохи менше жаги, прекрасна Ежені. Зараз я вимагаю від вас насамперед уваги.

ЕЖЕНІ. То починаймо, я слухаю, слухаю… Яка ж вона чепурна!.. Яка округла!.. Яка свіжа!.. Вона просто чарівна, моя люба подруга, чи не так, пане?

ДОЛЬМАНСЕ. Вона гарна… Безперечно, гарна… Досконало гарна… Але я певен, ви ні в чому їй не поступаєтесь!.. Отже, слухайте уважно, мила ученице, і врахуйте, що як не будете слухняною, то я не завагаюся скористатися правами, які мені надає титул вашого вихователя.

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. О так, так, Дольмансе, передаю її у ваші руки. Треба буде добре її покарати, якщо не шануватиметься.

ДОЛЬМАНСЕ. В цьому випадку я не стану вагатись j не знатиму докорів сумління.

ЕЖЕНІ. О небо! Ви мене лякаєте… І що ж ви вчините зі мною, пане?

Дольмансе (белькочучи і цілуючи Ежені в губи.) Я вам оголошу догану… А покарання… Ось цей любий задок відповість мені за те, в чому завинить голова. (Поплескує Ежені по сідницях, схованих під газовою накидкою.)

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Я схвалюю ваш план, але надто ним не захоплюйтеся. Починаймо урок, бо часу в нас не так багато. Ми згаємо його на другорядні подробиці, й Ежені не одержить своєї науки.

ДОЛЬМАНСЕ. (Говорячи, він торкається тих частин на тілі пані де Сент-Анж, про які розповідає.) Отже, починаю. Я не стану надто розводитися про оці дві півкулі з живої плоті, ви так само добре, як і я, знаєте, Ежені, що їх називають по-різному: «груди», «перса», «цицьки». В любовних розвагах вони відіграють неабияку роль; втішаючи жінку коханець постійно має їх перед очима, він їх пестить, обмацує, а деякі чоловіки навіть утворюють собі з них місце насолоди, вмощуючи свого члена між цими двома горбочками Венери, щоб