Маркіз де Сад - Будуарна філософія

він не знає, що в мене на думці, але розпитувати ніколи не зважиться… Він у мене на гачку.

ШЕВАЛЬЕ. Твої методи жахливі!

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Зате цілком певні.

ШЕВАЛЬЄ. Але скажи мені, благаю, хто вона, твоя юна особа?

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Звуть її Ежені, вона дочка такого собі Містіваля, одного з найбагатших відкупників у столиці. Батькові десь років тридцять шість, матері — щонайбільше тридцять два, а доньці — п’ятнадцять. Містіваль — розпусник, зате його дружина — святенниця. Щодо самої Ежені, то навряд чи я зумію описати її тобі, мій друже; не існує пензлів, які змалювали б її зовнішність; скажу тільки, що ні ти, ні я ніколи не бачили чарівнішого створіння.

ШЕВАЛЬЄ. Ну, якщо ти нездатна намалювати її, то накидай принаймні ескіз, щоб я знав бодай приблизно, з ким мені доведеться мати справу, і міг відрекомендувати своїй уяві кумира, якому незабаром принесу себе в жертву.

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Ну, гаразд, друже, слухай: її каштанові коси, коли розпущені, спадають нижче сідниць, і ти їх не обхопиш і в дві долоні, шкіра в неї сліпучо-біла, ніс злегка орлиного профілю, очі ебеново-чорні й палкі, мов вогонь!.. О, мій друже, їхній погляд неможливо витримати… Ти собі не уявляєш, скільки дурниць наробила я задля тих очей… А прегарні брови, що вигнулися над ними! А повіки, що їх прикривають!.. Рот у неї маленький, зубки чудесні, й усе дивовижно свіже!.. Одна з її переваг — це строгі лінії, якими її мила голівка з’єднується з плечима, благородна грація, з якою вона її обертає… Як на свій вік Ежені висока; їй можна дати сімнадцять; її стан — взірець елегантності й витонченості, її перса чарівні… Гарніших пуп’янків, ніж ці два, я ніколи не бачила!.. Вони легко поміщаються в жмені, але які ніжні… які запашні… які сніжно-білі!.. Скільки разів, цілуючи їх, я втрачала голову! А коли б ти бачив, як оживала вона під моїми пестощами… як її великі очі промовляли до мене з глибини душі!.. Як виглядає решта, я, мій друже, не знаю. Але якщо судити з того, що

я знаю, то ніколи на Олімпі не з’являлась богиня, подібна до неї… Але я чую її ходу… Залиш нас. Вийди через сад, щоб не зустрітися з нею, і не спізнюйся на побачення з нами.

ШЕВАЛЬЄ. Картина, намальована тобою, є запорукою того, що я точно дотримаю слова… О, небо! Піти звідси… Покинути тебе в тому стані, в який ти мене привела своїми розповідями!.. Прощай… Один поцілунок… Один лише поцілунок, сестро, щоб я ним задовольнився в чеканні майбутніх розкошів.

(Пані де Сент-Анж цілує брата, ніжно стискає крізь штани його прутня, і молодик поквапно виходить.)

ДІАЛОГ ДРУГИЙ
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ, ЕЖЕНІ

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Привіт, моя кралечко. Я чекала тебе з нетерпінням, яке ти легко вгадаєш, якщо читаєш у моєму серці.

ЕЖЕНІ. О, моя люба, мені здавалося, я не прийду до тебе ніколи, так я квапилася якнайскоріше опинитися в твоїх обіймах! Уже за годину перед тим, як вийти, я тремтіла від страху, аби чогось не змінилося; моя мати рішуче заперечувала проти цього чудесного задуму, вона заявила, що не личить молодій дівчині мого віку іти самій; але мій батько позавчора так брутально з нею повівсь, що й сьогодні один його погляд змусив пані де Містіваль прикусити язика; кінець кінцем і вона погодилася на те, що вже мені дозволив батько, і я, як бачиш, прибігла сюди. Мені дали два дні; післязавтра ти повинна відправити мене звідси в екіпажі в супроводі однієї з твоїх служниць.

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Два дні — який це короткий проміжок часу, мій любий ангеле! Чи встигну я виразити всі почуття, які ти мені вселяєш?.. А нам є про що погомоніти. Ти знаєш, що в цю зустріч я маю прилучити тебе до найсолодших таємниць. Венери? Чи вистачить нам два дні?

ЕЖЕНІ. О, я залишуся доти, доки не довідаюся про все… Я прийшла сюди вчитися, і я піду звідси тільки тоді, коли закінчу курс навчання.

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ (цілуючи її). О, моя кохана, скільки всього ми з тобою зробимо і скільки перебалакаємо! До речі, хочеш поснідати, моя королево? Не виключено, що перший урок триватиме довго.

ЕЖЕНІ. Якщо я чогось і хочу, люба подруго, то тільки слухати тебе. Ми сьогодні вже снідали, за милю від твоєї домівки. Раніше восьмої вечора їсти я не захочу.

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. У такому разі ходімо в будуар, там ми почуватимемося вільніше. Слуг я попередила і будь певна: ніхто нас не посміє потурбувати.

(Обнявшись, ідуть до будуару.)

ДІАЛОГ ТРЕТІЙ
Сцена відбувається в розкішному будуарі. ПАНІ ДЕ СЕНТ АНЖ, ЕЖЕНІ, ДОЛЬМАНСЕ

ЕЖЕНІ (дуже здивована, побачивши чоловіка, якого не сподівалася тут зустріти). О Боже! Моя люба подруго, це зрада!

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ (теж здивована). Яким побитом опинилися ви тут, шановний добродію? Наскільки мені відомо, ви не повинні були прийти раніше четвертої.

ДОЛЬМАНСЕ. Хіба дивно, що мені закортіло прискорити ту мить, коли я матиму щастя лицезріти вac, пані? Йдучи сюди, я перестрів вашого брата. Він відчув, що без мене вам не обійтися, коли ви почнете давати уроки своїй чарівній учениці; він знав, де буде ліцей, де ви влаштуєте свої курси, і таємно мене сюди провів, певний, що ви схвалите його ініціативу. Сам він прийде трохи згодом, знаючи, що його участь знадобиться лише після теоретичних лекцій.

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Сказати правду, Дольмансе, ви влаштували нам добрий сюрприз…

ЕЖЕНІ.