Дроянда - Ненавиджу тебе, директоре… але люблю, Дроянда
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Годинник пробив 20:13. Усі вже давно розійшлися з офісу. Лише на верхньому поверсі, в головному кабінеті, ще горіло світло.
Анастасія сиділа за круглим столом із ноутбуком, записником і чашкою вже холодної кави. Вона пильно розглядала слайди. Владислав сидів навпроти, зосереджено гортав документи, але час від часу поглядав на неї — крадькома, швидко, майже несвідомо.
— Ви так дивитесь, наче чекаєте, що я зроблю помилку, — сказала вона, не відриваючи погляду від екрану.
— Ні. Я дивлюся, бо ви не схожа на решту. Ви не боїтесь втоми. І не граєте роль.
Анастасія підняла брову.
— Може, тому що це не гра. Мені дійсно важливо справитись. І — не розчарувати.
— Кого?
— Себе.
Тиша зависла між ними. За вікном йшов дощ. Дрібні краплі били у шибку, наче світ сам підказував — щось важливе зараз відбувається.
Владислав підвівся і підійшов до неї. Став позаду, заглянув у її екран.
— Тут. Цей слайд сильний, але не вистачає емоцій. Цифри — це добре, але нам потрібно, щоб клієнт щось відчув.
Владислав підвівся і підійшов до неї. Став позаду, заглянув у її екран.
— Тут. Цей слайд сильний, але не вистачає емоцій. Цифри — це добре, але нам потрібно, щоб клієнт щось відчув.
Він простягнув руку, і кінчиками пальців торкнувся її зап’ястя, щоб показати, як змінити розташування блоків. Дотик був легким, але спалив їй шкіру, наче іскра.
Вона повернула голову. Їхні обличчя виявились так близько…
— У вас руки холодні, — прошепотіла.
— Зате серце — гаряче, — відповів він, майже нечутно.
На мить вони просто дивилися одне на одного. Без масок. Без титулів.
А потім Владислав відступив.
— Нам слід закінчити до опівночі.
— Так, — тихо кивнула Анастасія. — Бо інакше я почну думати, що ви... людина.
Він усміхнувся.
— А якщо ти вже почала?
Їй захотілося сміятись і плакати водночас. Цей чоловік — не лише директор. В ньому щось глибше. І небезпечніше. Щось, що може зламати її... або відкрити світ.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ненавиджу тебе, директоре… але люблю, Дроянда», після закриття браузера.
