Дроянда - Ненавиджу тебе, директоре… але люблю, Дроянда

Сонячний ранок. На кухні лунає гамір. П’ятеро бешкетників бігають з дерев’яними мечами й каструлями на голові.

– Я Афанасій, лицар правди! – гордо виголошує один.

– Я Лев – цар усіх левів! – рикнув другий і вскочив на табурет.

– А я Юстин! Я суддя всього, навіть мами! – сміється третій.

– А я Дем’ян, добрий маг! – тримає ложку, як чарівну паличку.

– Я Захар, і я пам’ятаю ВСЕ! – додає п’ятий і тицяє пальчиком у зошит мами, куди вона записує смішні фрази дітей.

І тут…
До кімнати заходить Вона. Маленька принцеса в яскравій рожево-бузковій сукні, з діадемою на голові, впевнено ступає вперед і голосно заявляє:

– Я Ізабелла! І я тут ГОЛОВНА!

Усі п’ятеро завмирають. Навіть Лев з табурета злізає.

– А ну віддайте мені трон! – вказує на подушку в кутку.

– Але ми ж лицарі! – спробував опиратись Дем’ян.

– А я – принцеса, а ви всі – мої охоронці, ясно? – вона склала ручки на грудях.

– Ясно… – хором пробурмотіли брати.Настя і Влад, спостерігаючи з кухні, посміхаються.

– Ну що, – шепоче Настя. – Вийшло п’ять охоронців і одна принцеса. Цілком непогана команда.

– А головне – любов у кожному кроці, – додає Влад, цілує Настю в щоку й тихо додає: – І ми з тобою король і королева цього безладу.У титрах життя:
– Афанасій будує перший дерев’яний меч.
– Дем’ян з Захаром винайшли "кашу з цукерок".
– Юстин читає книжки сестрі Ізабеллі перед сном.
– А Ізабелла… командує всім – з любов’ю, усмішкою і своєю короною.

Бо любов починається вдома. І триває в серці кожної маленької пригоди.

Кінець