Тетяна Барматті - Я не про це мріяла чи Потрапила, так потрапила, Тетяна Барматті

Я не про це мріяла! Ось де? Куди подівся темпераментний дракон, витончений ельф, велелюбний перевертень, владний демон? Чому з усіх казкових рас я потрапила саме до нагів, слизьких холодних зміїв з кам’яними обличчями?
Виявилося, що мрії не завжди справджуються так, як цього хочеться. Ось тільки я не збираюся зневірятися! Я зроблю своє життя таким, яким хочу!

Розділ 1 – Потрапила.

Розділ 1 – Потрапила.

«Міліріель спустився поцілунками до моїх грудей, обводячи язиком ореолу соска, а потім ніжно прикусив тверду горошину. У мене всередині все затремтіло від цієї дії, і я вигнулась, закочуючи очі від задоволення. Не зупиняючись, коханий почав спускатися поцілунками ще нижче, а я завмерла, немов кролик перед удавом, чекаючи на бурю емоцій, яка піде далі. Я готова була благати цього нереального чоловіка торкнутися мене там…»

Стиснувши ковдру між ногами, я потерлася об неї, уявляючи собі цей момент і себе на місці чергової потраплянки з книги. Моя мрія, моя ціль! Всі довкола вважають мене просто хворою на всю голову, але я вірю, що Земля не єдиний світ. Та й звідки б взялися книги та фільми про ельфів, перевертнів, драконів, вампірів та інших, не особливо цікавих мені рас. Політ фантазії якогось автора? Не смішіть мене! Я певна, що це не так.

Завивши в подушку, я почала бити ковдру кулаками. Після того, як моя сусідка по кімнаті, Рита, зникла, і ніхто не зміг її знайти, я ще більше переконалася у своїй правоті. Адже навіть комендант бачила, як вона зайшла до гуртожитку та не вийшла.

Але чому саме вона? Чому не я? Це я мрію потрапити в інший світ, перечитуючи всі книги, які є. Це я проводжу ритуали, які тільки можу знайти, ходжу до різних ясновидців, ворожок та екстрасенсів.

Мене не раз питали, навіщо я це роблю? Якоюсь мірою я можу їх зрозуміти, адже й сама вже починаю вважати себе трохи не від цього світу, але така ось я – хвора на всю голову. Вирішила щось та йду до поставленої цілі. Хоча, була в мене одна спроба піти від фантазії до реального світу, відразу після зникнення моєї сусідки. Досвід виявився провальним, а Андрій, хлопець із яким я зустрічалася, повним ідіотом, якому потрібно було лише одне – секс. Та й секс не був якимось феєричним, як описують у книгах, більш безглузде посмикування, яке не дало особисто мені ніякого задоволення.

А я хочу кохання! Чистою, щирою, всепоглинаючою. Хочу, щоб мене на руках носили, щоб обожнювали. Хочу виявитися парою для якогось нереального красеня дракона чи перевертня, єдиною для ельфа, та хоч для демона. Здається, я дуже багато хочу…

Мама завжди казала, що в мене надто великі запити. Це мені не так, то не підходить, а треба задовольнятися малим, бачити найкраще в тому житті, яке є. Досить спірна заява, якщо чесно, особливо для тієї, яка була третьою дитиною в сім'ї, але не останньою, адже батько хотів сина.

Я, як завжди буває у багатодітних сім'ях, доношувала одяг за старшими сестрами, а їх у мене було дві, причому середня Віка, доношувала за Валею. Зрештою виходило, що до мене все потрапляло вже не в найпрекраснішому стані. Звичайно, батьки завжди старалися для нас, намагалися купити щось для кожної дитини, і я їм за це дуже вдячна, але все одно прикро.

Стук у двері відволік мене від жалю до себе коханої і я, зітхнувши, ткнулася носом у подушку. Ось не відкриватиму і все, тим більше варіантів, хто саме вирішив мене відвідати вночі, не було. Була впевненість, що це знову прийшов Андрій, явно вирвавшись із якихось студентських посиденьок, щоб розповісти мені, що саме я втратила, відмовившись від стосунків із ним.

Як на мене, то я нічого не втратила. Абсолютно. Краще вже звичайний чоловік маг в іншому світі, ніж ось ці стосунки. Загалом не розумію, чому мені не щастить, я ж не дурна, не страшна, готова не лише брати, а й віддавати. Та й хочу не просто багатого і самого найкращого чоловіка, а щоб мене любили. Багатство, звісно, якщо буде – добре. А якщо ні, то, як то кажуть, дружина – це шия і вона спрямовує. Так що спрямую і допоможу, всю себе віддам, все своє тепло, на яке я здатна.

Заплющивши очі, я згадала мій сьогоднішній невдалий ритуал, до якого я два тижні готувалася, і ще більше засумувала. Коли я його робила, була впевнена в успіху, навіть маму попередила, щоб не турбувалася і не шукала даремно, але нічого не сталося. Знову провал.

З такими невтішними думками, я не помітила, як заснула, загадуючи бажання, яке невпинно повторювала щоразу перед сном – «Хочу потрапити в інший світ». Не знаю, скільки я проспала, але прокинувшись у темряві, одразу ж витягла руку, щоб узяти телефон із тумбочки. Щоправда, через секунду так і завмерла, розуміючи, що тумбочки немає, як і ліжка, адже спала я на чомусь твердому.

Першим поривом було піднятися і застрибати від щастя, адже збулася моя мрія, але здоровий глузд узяв вгору, і я вирішила для початку ущипнути себе за руку. Я вже проходила це і ельф нереальної краси мені снився, і дракон, і перевертень. Одного разу, прочитавши книгу про вампірів, я ніч тікала від неврівноважених кровососів, тож, спочатку перевірю!

Щипок вийшов дуже вдалим, від болю на очі сльози навернулися або це були сльози радості, я поки що розібрати не могла. Усередині все буквально вирувало від гами почуттів, які переповнювали мене. Моя мрія збулася, я потрапила до іншого світу!

Відразу захотілося дізнатися, де я, як називається світ, чи є в мене якась особлива місія. Не те, щоб я вважала себе героєм чи раптом вирішила стати жінкою-кішкою, але краще одразу знати, чого чекати. Та й всяке буває, можливо, в цьому світі мало жінок і мені дадуть гарем красенів. Кілька разів я навіть натикалася на книги про багатомужжя, досить цікаве чтиво, в якому сцени 18+ змушували гучно ковтнути.

Хоча, якщо пощастить, моє перебування в новому світі полягатиме в пошуку себе та навчанні в якійсь магічній Академії. А що? Навіть дар побутової магії для звичайної людини схожий на диво, так що і його я б прийняла з благоговінням.

Втомившись сидіти на одному місці, та й надумалася вже за ці роки, я вирішила озирнутися і знайти вихід, адже приходити і рятувати мене явно ніхто не збирався. Втім, я не горда, можу й сама вийти!

Кімнату чи печеру розглянути я не змогла через темряву. Навіть прикро стало на кілька секунд, але я не впадала у відчай і гнала дурні думки. Встигну все розглянути, головне, щоб це не був якийсь склеп, з якого немає виходу, а решта не має значення.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍