Дроянда - Ненавиджу тебе, директоре… але люблю, Дроянда

Дівчина-практикантка потрапляє на стажування до найжорсткішого боса. Він холодний, багатий і нікого не підпускає до себе. Але саме вона дізнається його таємницю…

Пролог — Вірш

Я мріяла про весну, а прийшла в зиму,

Де лід в очах і в голосі – крижина.
Він — мов вежа, вища за хмари,
А я — звичайна, з дівочими мріями-ранами.

Але чомусь, саме в його холоді
я вперше… відчула вогонь.

І хоч серце кричить: «Тікай!»,
душа шепоче:
«Залишайся».

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍