Лада Короп - Квіти для Люсі , Лада Короп

— Тарасе… — починаю я, але він знову не дає мені закінчити. 

— Не кажи нічого, — перебиває він, в його голосі звучить стільки болю. — Я просто хотів, щоб ти знала, як я почуваюся. Мені дуже погано без тебе... 

Ми стоїмо в тиші, відчуваю, як кожна секунда тягнеться, мов вічність. Не знаю, що сказати, як пояснити те, що відбувається в моїй душі. Але потім я відчуваю, як Тарас віддаляється. Він повільно відходить від мене, здається, що частина мене йде разом із ним. 

— Я піду, — каже він, і в його голосі лунає сум. — Але я не забуду тебе. 

При кожному його слові моє серце розривається на частини. Хочу, щоб він залишився, але знаю, що не можу йому цього дозволити. 

— На прощання, — каже він, ще раз притискає мене до себе, його губи торкаються моїх в останньому поцілунку, який спалює мене зсередини. Мої губи припухли від поцілунків. Прикладаю холодну долоню до рота. Схлипую. Відчуваю, як сльози ллються з моїх очей, коли він виходить за двері. Я залишаюся сама, в порожній кімнаті, де ще досі звучить відгомін його слів. Мою душу наповнює печаль, але всередині ще жевріє надія на краще. Хочу покликати його назад, але гордість і страх заважають мені. Я знаю, що це не кінець, але я також розумію, що мій вибір вже зроблений. Тарас — це моє щастя та любов, але я зобов'язана бути з Антоном. Я не знаю, як я зможу жити з цим, але в даний момент я просто залишаюся сама наодинці зі своїми думками, своїми почуттями, своїми мріями…