Ізабель Азімова - Новий кінець , Ізабель Азімова

Я не могла сказати і слова, ноги були ватними і майже не тримали мене. Я відчула, як Деміан підняв мене на руки і ми вийшли з кімнати і це хіба, останнє, що я бачила, перед тим, як втратити свідомість. 

...

- І знову, здрастуй, - дівчина, що дуже схожа на мене, знову встала переді мною. На цей раз, ми стояли серед парку, в якому, взагалі не було людей. 

- Ти мені снишся? - запитала я і підійшла ближче, щоб роздивитись дівчину. Її волосся було таке саме, як і моє, тільки довше. Вираз обличчя, стиль одягу, постава, все було схоже на мене, от тільки, єдине, що нас відрізняло - татуювання на її тілі. 

- Я - це ти, - лише відповіла вона. 

- Я це вже чула, - відповіла я, дивлячись їй у вічі. - Але що це означає? Чому ти тут?

Дівчина посміхнулася, але ця посмішка була сумною і загадковою одночасно. Вона підійшла ближче, і я відчула, як холодний вітер торкнувся мого обличчя.

- Я частина тебе, - сказала вона тихим голосом. - Я завжди, була і буду тобою. 

Я відчула, як серце почало битися швидше. Щось у її словах змусило мене задуматися. Звісно, загадковість в голосі дівчини, нічого мені не сказала, але я задумалась. Чому я бачу її? Чому мої сни про Деміана змінились цією дівчиною?

Дівчина продовжувала стояти переді мною, її образ ставав усе чіткішим, наче вона не просто була частиною сну, а реальною істотою. Я намагалася зрозуміти, чому саме зараз вона з'явилася в моєму житті.

- Чому ти з'явилася саме зараз? - запитала я, відчуваючи, як у мені наростає цікавість і тривога одночасно. - Чому мої сни про Деміана змінилися на сни про тебе?

Вона знову посміхнулася, цього разу трохи тепліше.

- Ти шукаєш відповіді, які не може дати ніхто, окрім тебе самої, - відповіла вона. - Деміан важливий для тебе, а ти для нього. Але скоро все зміниться. 

Я почала згадувати події останніх місяців: як я зустріла Деміана, як ми стали близькими, як разом долали труднощі. Стоп! Що означає, що скоро все зміниться? 

- Що означає...

...

Відкривши очі, я побачила спальню в квартирі Деміана і його стоячого біля дверей. Він розмовляв з лікарем, а в моїх вухах все тріщало настільки, що я не чула їхної розмови. Побачивши,що я відкрила очі і стараюсь сконцентруватись на цьому світі, Деміан підбіг до мене, а лікар підійшов за нам. 

- Нарешті, ти прийшла до тями, - полегшено сказав Деміан.