Нюта Різніченко - Тіні минулого і пелюстки орхідей, Нюта Різніченко

Наступним кроком у її тонкій, але безжальній грі було використання медіа. Елізабет Найт встановила зв'язок з Оленою Мельник, амбітною журналісткою-розслідувачем, чиє ім'я було синонімом гучних викриттів у світі великого бізнесу. Олена була відома своєю наполегливістю та безкомпромісністю, і Елізабет знала, що саме така людина їй потрібна.
Їхні зустрічі були переважно діловими – за кавою у непримітних кафе або в офісі Олени. Елізабет ніколи не розкривала своїх джерел, але надавала Олені "наводки" та "анонімні" документи, які, здавалося, були просто шматочками головоломки, але кожен з них ретельно підштовхував журналістку до тих ниток, які вели прямо до Віктора Громова та його минулих махінацій.
— Олено, мені на пошту прийшов анонімний лист, — розповідала Елізабет, тримаючи в руках телефон, ніби читаючи щось. — Там згадується одна компанія, яка, здається, мала дуже "цікаві" схеми з офшорами на початку 2000-х. Не скажу точно, але, здається, вона пов'язана з певними особами, які зараз на вершині. Можливо, це нічого, але… я подумала, вам, як розслідувачу, це могло б бути цікаво.
Олена Мельник, чиї очі спалахували від згадки про потенційний скандал, вже занотовувала щось у своєму блокноті. Вона не знала, що ця "анонімна" інформація була ретельно відібрана Елізабет з тих даних, які їй надав Микола Смірнов. Згодом, коли Олена знаходила підтвердження, Елізабет знову з'являлася з "новими" підказками, створюючи ланцюжок доказів, що, здавалося, сам себе розкривав.
Кожна стаття Олени, що з'являлася в ділових виданнях — "Тіньові схеми в енергетичному секторі", "Хто стоїть за офшорними угодами?" — була, здавалося, випадковою, але все глибше вгризалася в репутацію компанії Віктора. Спочатку це були лише натяки, потім — непрямі звинувачення, і нарешті — цілком конкретні факти, що, хоч і не називали імен, але в ділових колах було зрозуміло, про кого йдеться. Ці публікації викликали зростаюче занепокоєння серед інвесторів.
Петро Осадчук, давній інвестор Віктора та голова кількох фондів, був одним з перших, хто відчув небезпеку. Це був високий, поважний чоловік із сивим волоссям та проникливим поглядом, який понад усе цінував стабільність та репутацію. Він почав висловлювати свої сумніви на закритих зустрічах та під час ділових ланчів.
— Вікторе, що відбувається? — запитав Осадчук одного разу під час ланчу у приватному клубі, його голос був тихим, але твердим. — Ці чутки… ці статті Олени Мельник. Це не просто "жовта преса", це серйозно. Люди нервують. Фонди починають переглядати свої позиції щодо акцій "Громов Корпорейшн". Це починає впливати на нашу капіталізацію.
Віктор відчував, як його серце стискається. Він намагався спростувати звинувачення, казав, що це "спланована кампанія конкурентів", але Осадчук лише хитав головою.
— Конкуренти так тонко не працюють, Вікторе. Тут щось інше. І я бачу, що ти сам не в своїй тарілці. Цей фонд "Орхідея Капітал"… вони з'явилися нізвідки і дуже агресивно виходять на ринок.
Це стало першою, але дуже відчутною тріщиною у його фінансовій імперії. Віктор відчував, як земля йде з-під ніг. Він намагався знайти джерело "витоків" інформації, шукав зрадника у власному оточенні, але Елізабет Найт була надто майстерною. Вона постійно з'являлася поруч, її присутність була незмінною спокусою. Кожна її посмішка, кожен її дотик, що міг здатися випадковим, був ретельно спланованим кроком у її грі. Вони продовжували зустрічатися, їхні ночі були наповнені шаленою пристрастю, яка для Віктора була єдиною втечею від реальності, від зростаючого тиску в бізнесі та холодного шлюбу з Іриною. Елізабет дозволяла йому занурюватися в цю ілюзію близькості, щоб він втрачав пильність, ставав більш уразливим і легковірним. І в цей момент, коли він, здавалося, повірив у їхнє "відновлення", вона завдавала нові, невидимі для нього, удари, використовуючи інформацію, отриману від Миколи та Аліни, та поширюючи її через Олену Мельник. Коли він був поруч з Елізабет, він відчував себе живим, незважаючи на передчуття катастрофи. Його спокуса була абсолютною.