Маринка Черемних - Зустріч минулого: помилка юності чи кохання?, Маринка Черемних

Я прокинулася в незнайомому мені місці. Це була кімната, зроблена у темних тонах. Не складно було здогадатися, що тут живе хлопець. Голова гуділа сильно, наче мене вдарили каменюкою. Я сіла на ліжку та враз протрезвіла. Чому я була одягнута у чоловічу сорочку, яка ледь сягала моїх колін?! Я різко повернула голову- на ліжку не було більше нікого. Тоді хто мене переодягнув? На тумбі, яка була біля ліжка, стояв стакан з мутною рідиною. Я взяла його до рук та понюхала. А раптом мене хочуть отруїти? Я встряхнула головою та відставила його подалі. Хто ж мене забрав вчора з клубу? Скільки я випила, щоб мій мозок взагалі не міг згадати, чому я напилася?

1 розділ

Карім

Вчора після важкого робочого дня та вирішення питання з вивезенням товару за кордон, я пішов розслабитися у свій клуб. Я- власник мережі нічних клубів по всьому місту, займаюся постачанням зброї за кордон, маю свій власний тир, який знаходиться у мене в квартирі, але про нього ніхто не знає, окрім мого друга Максима. З ним ми товаришуємо з самого дитинства, жили в одному під'їзді, знає про мене все і навіть більше, як і я про нього.

Макс- хакер, обожнює все, що пов'язано з технологіями, тому нарити для мене якусь інформацію про будь-яку людину- це до нього. В місті напевно навіть кожна собака знає хто ми та чим займаємося.

Вчора в мої плани не входило забирати з клубу дівчину, яка була для мене під забороною, буквально один її погляд і я вже біля її ніг, вона дивно впливала на мене і відкривала у мені раніше невідомі почуття та викликала різні емоції- від злості до ніжності.

Ніка Олійник- саме так звати цю маленьку та затишну дівчину, яку я вчора застав у своєму клубі п'яною та ледве довіз до своєї квартири, бо вона ногами не йшла. Цікаво- хто чи що змусив її так напитися? 

 

Ніка

Я прокинулася в незнайомому мені місці. Це була кімната, зроблена у темних тонах. Не складно було здогадатися, що тут живе хлопець. Голова гуділа сильно, наче мене вдарили каменюкою. Я сіла на ліжку та враз протрезвіла. Чому я була одягнена у сорочку, яка ледь сягала моїх колін?! Я різко повернула голову- на ліжку не було більше нікого. Тоді хто мене переодягнув? На тумбі, яка була біля ліжка, стояв стакан з мутною рідиною. Я взяла до рук та понюхала. А раптом мене хочуть отруїти? Я встряхнула головою та відставила його подалі. Хто ж мене забрав вчора з клубу? Скільки я випила, щоб мій мозок не міг згадати, чому я так напилася?

Я встала з ліжка. Голова не крутилася, це вже добре. Оце б випити таблеток від голови, а ще краще знайти такі, щоб випити та згадати, чому я так напилася. Свого телефону я не знайшла, тому вирішила піти на пошуки хоч кого-небудь у квартирі. Вийшла з кімнати, яка виявляється була на другому поверсі. Боже, ще й сходи долати! На другому поверсі побачила ще одні двері. Вирішила краще не йти, а то ще хтось вистрибне не дай Боже.

Я потихеньку спускалася темно-коричневими сходами. Помітила у прихожій свою теплу курточку, яка мирно висіла на гачку. Далі пройшла, як я зрозуміла, у вітальню. Гарна. Насичені сірі штори на вікнах, такого ж кольору диван та шпалери. Підійшла до вікна, щоб приблизно визначити поверх. Йой, високо, десь десятий, якщо не більший. Я подивилася на прекрасний вид з вікна та знову намагалася згадати, як мене сюди занесло, але нічого в голову не прийшло

"Чому ж я так напилася"?- тихо запитала я сама в себе

- Знаєш, мені б теж це хотілося дізнатися- збоку я почула чоловічий голос. Я здригнулася. Господи, я точно не померла? Цього просто не може бути...

- Вибач...те, це ж ви мене сюди привезли?- риторичне питання. Але про що я ще можу думати, коли переді мною стоїть не хто інший як Карім Висоцький- найнебезпечніша людина у нашому місці, конкурент всім компаніям та кланам, яка зараз виглядала по-домашньому, у звичайних спортивних штанах та білій футболці, яка прилягала до його мускулистого тіла, а не в офіційному одязі, який він завжди носив.

Знайомі з ним? Можна і так сказати, колись він був партнером мого батька, але окрім поцілунків та гарячих дотиків у нас з ним нічого не було, хотілося б більшого. Колись давно, років так 5 назад, він запропонував мені сходити з ним на побачення, відмовитися я не змогла, хто ж такому красеню відмовить? Тільки дурепа якась. Було багато романтики та побачень, але потім він безслідно зник, залишивши мене з трішки розбитим серцем.

Я чогось подібного і очікувала від нього, тому хоч він і не виходив в мене з голови всі ці роки, але я не шукала його ні в соцмережах, ні в перехожих. Уявляла, що можливо ми з ним колись побачимося та поговоримо, але не в такій ситуації, в якій я опинилася зараз!

 

***

Друзі, всім привіт! Стартувала нова історія!

Запрошую до прочитання та чекаю на ваші коментарі та сердечка, адже для мене це важливо, тому буду чекати на ваші враження!

ОНОВЛЕННЯ НА ЦЬОМУ ТИЖНІ БУДУТЬ: СЕРЕДА, П'ЯТНИЦЯ, НЕДІЛЯ!!!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍