Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Короткий любовний роман » Ніколи (не) закохаюся, Маринка Черемних 📚 - Українською

Маринка Черемних - Ніколи (не) закохаюся, Маринка Черемних

40
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Ніколи (не) закохаюся" автора Маринка Черемних. Жанр книги: Короткий любовний роман.
Книга «Ніколи (не) закохаюся, Маринка Черемних » була написана автором - Маринка Черемних. Читати онлайн безкоштовно в повній версії. Бібліотека популярних книг "Knigoed.club"
Поділитися книгою "Ніколи (не) закохаюся, Маринка Черемних " в соціальних мережах: 
Юля- брюнетка з гарними зеленими очима, невисокого зросту та чарівною посмішкою. Вона не хоче мати стосунків, тому що зацікавлена лише на власному розвитку та кар'єрному зростанні. Але як вона відреагує на те, що її начальником буде саме той, кого вона в першу зустріч ледь не прибила маленькою вазою? Він- Артем, який не вірить в кохання з першого погляду. Амбіційний, впертий, з глибокими, як синій океан, очима, сильною статурою та темним, як чорний шоколад, волоссям і він завжди досягає бажаного. Стосунки на одну ніч- запросто для нього, але він не бажає потім мати якісь проблеми, тому що хоче зустріти ту єдину, яка буде розділяти з ними всі моменти. Шукаючи заміну секретарці, він ледь не отримує по голові вазою для квітів від привабливої дівчини, яка заполонила всі думки та вкрала серце.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 11
Перейти на сторінку:
Артем

Сьогодні у мене співбесіда з кандидатками на місце секретаря. Здається, я мав би радіти цьому, але моя голова зараз шумить після вчорашнього. Ми разом з моїм другом Демієном відмічали моє повернення з відрядження і трішки перебрали. Я впевнений, що він зараз виглядає не краще за мене. Привівши себе до ладу, я приготував собі на сніданок каву, бо їжа наврядчи б мені зараз пішла. Я протер ще раз очі, закинув чашку у раковину та пішов шукати одяг на сьогоднішній день. В мене вже передноворічний настрій, тому сьогодні я вирішив не одягатися в офіційно-діловому стилі і мій вибір зупинився на світло-бежевому худі та чорних джинсах. Доповнив образ теплою чорною курткою та ботинками. Замкнувши квартиру, я спустився ліфтом з 9 поверху на перший та пішов до своєї машини. Чорна ауді вже чекала мене на вулиці. Знявши блокування з неї, я впав на сидіння та поїхав до офісу. Я вирішив зателефонувати до Демієна. Пройшло 5 гудків, а трубки ніхто не підіймає. Я поставив на гучномовець, доки повертав направо

- Слухаю- голос не з найкращих

- Ооо, друже, ти походу перебрав- Демієн пирхнув у трубку

- Таке як ти випив менше, ніж я- я почув, як хтось під боком щось йому шепотів

- З ким це ти там?- я засміявся

- Зі мною, слухай, Артеме, тобі нічого робити в такий ранній час, а? Дай людям нормально поспати. Був би ти тут, отримав би від мене по голові, яка зараз я точно впевнена, що болить- Ася як завжди в своєму репертуарі. Демієн вибихнув сміхом. На цьому ми з нею і зійшлися, вона мені ще той противник у всяких фразах

- Гаразд, заспокойся, не треба мене бити, і так розвалюється голова- я приклав руку до голови, доки стояв на світлофорі

- Ти вже їдеш на роботу?- запитав друг

- Так, буду обирати секретарку

- Тільки ж одну, Артеме- підколи Асі просто окремий вид мистецтва

- Не хвилюйся, якщо що, то я підкину одну Демієну- отримай, Асю

- Я тебе тоді в дитбудинок підкину і скажу, що ти хочеш працювати двірником- ми всі засміялися. Ще трішки порозмовлявши, я відключився та рушив їхати. Проїхавши 30 метрів, різко дав по гальмах. Я протрезвів повністю. Якась дівчина стояла за метр від машини в повному шоці. Я вилетів злий з машини та підійшов до неї, грізно промовивши:

- Ти що, не бачиш куди йдеш?!- я поглянув в її очі, які зараз були сповнені водночас і злості, і страху

- А ти що не бачиш, куди прешся?!- крикнула вона на мене. Нічого собі, я аж завмер, щоб дівчина кричала на мене- це перший випадок у моєму житті

- Ти взагалі, як переходиш дорогу, хоч по сторонах дивишся?- сказав я вже більш спокійним голосом

- Я спішу на співбесіду, тому й вискочила- виправдалася вона

- Та тобі потрібно не в офісі працювати, а в...- я не встиг договорити, тому що перед моїми очима з'явилася якась невелика стекляна ваза. Дівчина замахнулася на мене, але я встиг перехопити її руку

- За свої слова потрібно відповідати, так?- вона спробувала вирвати свою ручку, але даремно

- Ти мене хотіла прибити, як би я тоді за них відповів?- я ще раз подивився в її очі і зробив велику помилку. Смарагдового кольору очі дивилися на мене з легким вогником. Я перевів очі на її рожеві губи, а потім відчув, як її рука все ж таки вирвалася з моєї міцної хватки. Заховавши до сумки вазу, вона ще раз на мене глянула та побігла далі. Я проводив її поглядом, доки вона не зникла за рогом. Я прогнав від себе дурні думки, які заполонили мою голову, завів двигун та поїхав до офісу.

 

 

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 11
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ніколи (не) закохаюся, Маринка Черемних », після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ніколи (не) закохаюся, Маринка Черемних "