Нюта Різніченко - Тіні минулого і пелюстки орхідей, Нюта Різніченко

Елізабет тим часом плела свої мережі з хірургічною точністю, її розум працював як найдосконаліший комп'ютер, розраховуючи кожен крок, кожну зустріч. Вона розуміла, що для повного руйнування Віктора їй потрібен доступ до його найпотаємніших секретів, до його найвразливіших місць. І вона знала, хто міг їй у цьому допомогти.
Її першою мішенню став Микола Смирнов, колишній партнер Віктора. Вона організувала "випадкову" зустріч у фешенебельному ресторані, де Микола, зазвичай замкнутий і обережний, що вечори проводив на самоті, був частим гостем. Елізабет підійшла до його столика з ідеально відточеною посмішкою.
— Пане Смирнов, якщо не помиляюся? Елізабет Найт. Чула багато про вас. Ви були одним із засновників "Громов Корпорейшн", чи не так?
Микола, здивований її появою, підвівся.
— Так, це я. Чим зобов'язаний такій честі?
— Честі? Ні, я просто шукаю правду, пане Смирнов, — її голос був наповнений щирою, але фальшивою повагою. — Чула, що ви пішли з компанії Віктора Громова за не зовсім приємних обставин. Мені, як новому гравцю на цьому ринку, цікаво зрозуміти динаміку. Завжди краще чути історію з перших вуст.
Протягом кількох наступних тижнів Елізабет майстерно маніпулювала Миколою. Вона запрошувала його на приватні вечері, слухала його довгі, гіркі розповіді про зраду Віктора, співчувала йому, підігріваючи його образу.
— Віктор завжди грав нечесно, — шепотіла Елізабет Миколі за келихом дорогого віскі в закритому клубі. — Але тепер настають інші часи. Часи, коли справедливість переможе. І я знаю, що ви — людина, яка прагне справедливості. Я готова допомогти вам відновити ваше ім'я, повернути те, що вам належить. Мені потрібні лише факти. Деталі. Докази.
Під впливом її обіцянок "справедливості" і "відновлення балансу", Микола, чия образа була глибокою раною, поступово розкривав їй секрети внутрішніх махінацій "Громов Корпорейшн", надаючи доступ до важливих конфіденційних даних, які він зберігав роками, сподіваючись на власний шанс на реванш. Він не підозрював, що стає її знаряддям.

Одного дощового вечора, після чергової тривалої розмови, Микола, вже досить сп'янілий від віскі та емоцій, запросив Елізабет до себе додому, щоб показати "дещо важливе" — зашифровані файли на старому комп'ютері. Його квартира, зазвичай похмура і холодна, здавалася ще більш самотньою у світлі блискавок, що час від часу спалахували за вікном. Елізабет увійшла, її смарагдова сукня здавалася яскравою плямою в цьому тьмяному просторі. Вона бачила його наскрізь: його розпач, його прагнення помсти, його самотність. І вона вирішила використати це.
Коли Микола сів за комп'ютер, його пальці тремтіли від нервового напруження. Елізабет підійшла до нього, її рука лягла на його плече, легка, але змушуючи його здригнутися.
— Ви стільки пережили, Миколо. Віктор не вартий ваших страждань, — її голос був сповнений такої співчутливості, що він повірив їй. — Але ви сильні. Ви зможете повернути своє.
Він підняв на неї погляд, і в його очах була дивна суміш вдячності, надії та прихованого, давно придушеного бажання. Дотик її руки, запах її парфумів, що наповнив кімнату, змусили його серце шалено забитися. Елізабет, відчувши момент, схилилася ближче, її губи ледь торкнулися його вуха.
— Я можу допомогти вам забути про все це, Миколо. Хоча б на кілька годин, — прошепотіла вона, і цей шепіт був як спокуса, яка розливалася по його тілу.
Микола не чинив опору, коли її пальці ковзнули по його шиї, а потім заплуталися в його волоссі. Він відчув її поцілунок, що був обіцянкою забуття, тепла і розуміння, якого йому так бракувало. 

Цей поцілунок, спочатку невпевнений з його боку, швидко набрав обертів. Елізабет, як досвідчена хижачка, відчувала його тремтіння, його пригнічене бажання, що роками ховалося під шаром гіркоти та розчарування. Вона поглибила поцілунок, її губи були м'якими, але вимогливими, а язик, немов змія, шукав його. Микола застогнав, його руки, що досі лежали на клавіатурі, повільно піднялися, несміливо обійнявши її за талію. Він притиснув її до себе, відчуваючи тепло її тіла крізь тонку тканину сукні, і цей дотик був як іскра, що розпалила давню пожежу.
Вона вела його, її рухи були плавними та спокусливими. Її пальці розстебнули ґудзики на його сорочці, ковзнувши по шкірі, викликаючи мурашки. Він відчув, як її тіло притискається ще ближче, і в повітрі, наповненому запахом дощу та старої пилюки, з'явився п'янкий аромат її парфумів – чорних орхідей, що дурманив його свідомість. Микола заплющив очі, повністю віддавшись її владі. Він забув про Віктора, про компанію, про всі свої біди. Існувала лише вона, її дотики, її гаряче дихання на його щоці, її пристрасть, що, здавалося, здатна була випалити весь біль.
Вона повела його від столу, через тьмяну вітальню, де блискавки освітлювали кожну деталь на мить. Їхні кроки були непевними, але сповненими бажання. Він відчував, як його серце шалено калатає в грудях, як кров пульсує у венах. Кожен її дотик був обіцянкою, яка затягувала його глибше. Для Миколи це було поверненням до життя, до почуттів, яких він був позбавлений довгі роки. Для Елізабет — це був лише черговий крок її ретельно спланованої шахової партії. Вона використовувала його найпотаємніші бажання як ключ до його найглибших секретів.

У цю ніч, серед старих документів і скрипучих підлог, Елізабет не просто отримала доступ до конфіденційної інформації Віктора Громова. Вона отримала повний контроль над Миколою Смірновим, використовуючи його слабкості, його жагу до помсти та його приховану пристрасть. Для неї це був лише інструмент, чергова пелюстка в її смертоносному букеті чорних орхідей, що розцвітав на руїнах чужих доль.

Одночасно з цим Елізабет майстерно використовувала Аліну Сомову, молоду, амбітну секретарку Віктора. Аліна, захоплена її елегантністю, красою та, можливо, піддавшись її непрямому впливу, несвідомо надавала Елізабет інформацію про графік Віктора та його ділові зустрічі. Елізабет не питала прямо; вона діяла тонко, нібито шукаючи "поради".
— Аліно, ви така організована. Я от іноді дивуюся, як пан Громов встигає все з таким щільним графіком, — сказала Елізабет під час чергової "випадкової" зустрічі в холі офісного центру. — До речі, я хотіла б призначити зустріч з ним наступного тижня, обговорити потенційне партнерство. Чи є у нього вільний час для конфіденційної розмови? Бо мені здається, що його ділові зустрічі з іноземними партнерами займають майже весь його час.
Аліна, прагнучи бути корисною такій впливовій особі, без вагань називала точний час і місце його зустрічей, не підозрюючи, що щойно стала гвинтиком у механізмі її помсти. Ці дані дозволяли Елізабет "випадково" з'являтися в тих самих місцях, де був Віктор, підтримуючи ілюзію її всюдисущості.
Кожна така зустріч з Віктором, будь то у світському колі чи на його території, закінчувалася їхніми таємними побаченнями. Він отримував від неї повідомлення, зашифровані в ділових листах або ж у "випадкових" СМС з текстом, який лише він міг зрозуміти.
«Твоя присутність сьогодні ввечері обов'язкова. Там, де полум'я зустрічає тінь», — прочитав Віктор одного разу, і його серце шалено забилося. Він знав, що це означало: її пентхаус, їхній таємничий притулок.