Ірина Скрипник - Мовчазний граф, Ірина Скрипник

Він підняв на мене уважний погляд, у якому промайнуло занепокоєння.  

— Зазвичай вигнанням займаються монахи або старці в монастирях, — промовив він після короткої паузи.  

— І до якого монастиря краще звернутися?  

Він знову ненадовго замислився.  

— Києво-Печерська лавра вважається найкращою, — нарешті відповів він.  

Полум'я свічки хитнулося, і на його обличчі пробігла химерна тінь. Я проковтнула клубок у горлі.  

Якщо Радимир і справді був одержимим… то, можливо, допомога потрібна була не тільки йому, а й мені?

— А відьми займаються чимось подібним? — згадала я про Зоряну. Аби ж тільки її знайти!

— Серед простого народу вигнанням одержимості займаються знахарі та ворожки, які лікують людей травами, замовляннями та оберегами. Але краще все ж звернутися за допомогою до монастиря.

Не такої відповіді я чекала. Навіть не уявляю, як мені затягнути Радимира до Києво-Печерської лаври…

Довелося просто сісти поруч. Здавалося, з кожною секундою моє серце стає все важчим і важчим від сумнівів і страху. Сама в усьому винна! Чому тільки не запідозрила нічого, коли почала вивчати пращурів Радимира? Ще й Володимир цей… З чого я взагалі вирішила, що можу довіряти йому? Чому я вважаю, що все, що він казав до цього, — правда? Про головну особливість графа він же так і не сказав мені! 

Щось сталося з Радимиром минулої ночі… Чи повернеться він до мене? Чи це вже назавжди?

Батько ніжно взяв мене за руку, прошепотівши «доню», і я підняла на нього очі.

— Це не для мене. Один мій знайомий іноді поводиться дивно, — нарешті сказала я.

— І ти б хотіла, щоб його оглянув хтось із монахів?

Я знизила плечима, трохи невпевнено.

— Я радий, що з тобою все гаразд, — видихнув батько, сидячи навпроти мене. — Останнім часом я чомусь чую, що мене вважають хворим, і це мене непокоїть.

— Сестри щось зайве сказали?

— І не тільки! — засміявся батько, трохи нахилившись, ніби намагаючись втекти від думок. — Твоя матір теж мені спокою не дає! Постійно вимагає, щоб я пішов до лікаря.

— Вони просто хвилюються за тебе.

— Я знаю це, Милославо. Але все одно це все не дуже приємно.