Лада Короп - Квіти для Люсі , Лада Короп

Тарас широко усміхається, і мені здається що гарнішої посмішки я ще не бачила у своєму житті. 

— Я завжди тут, Люся, — говорить він. — Ти можеш говорити зі мною про все. Це важливо для тебе, і я хочу, щоб ти знала, що ти важлива для мене. Глибоко вдихаю, і в моєму серці зароджується нова надія. Можливо, я дійсно можу дозволити собі бути щасливою, навіть якщо минуле залишило свій слід. 

— Я хочу спробувати, — кажу я, глянувши йому в очі.     — Спробувати жити й не боятися. Хочу будувати своє життя, і навіть створити сім'ю. Тарас мовчки киває, його очі світяться підтримкою. 

— Це чудово, — говорить він. — І пам’ятай, що кожен новий крок — це частина твого шляху до щастя. Не бійся робити помилки, адже це теж досвід. Відчуваю, як у мені з’являється впевненість. Можливо, я зможу не тільки рухатися вперед, але й вчитися на своїх помилках. 

— Дякую, Тарасе, — кажу знову. — Це важливо для мене. З тобою я відчуваю, що можу ділитися своїми переживаннями без страху. Він усміхається, і в цей момент я розумію, що наші стосунки стали для мене важливою опорою. Я готова рухатися вперед, сповнена віри в те, що попереду чекає щось краще. 

— Можливо, ми з Антоном зможемо разом поїхати кудись, — кажу я, намагаючись відволіктися від важких спогадів. — Мені хочеться побачити нові місця, спробувати щось нове. 

Тарас серйозно дивиться на мене. 

— Це звучить чудово, — відповідає він. — Відкрити нові горизонти, отримати нові враження — це те, що може допомогти тобі ще більше зміцнити свої почуття до Антона. Посміхаюся, уявляючи, як мандрую, відкриваючи нові світи. 

— Так, я обов'язково це зроблю, — кажу я, трохи невпевнено. — Я готова до нового початку. 

Але чомусь майбутнє поки що здається мені таким розмитим й незрозумілим. В що я влипла? Два чоловіки. Такі різні. Але кожен дорогий мені по своєму. Мабуть, Антон був тільки красивою обгорткою. А Тарас це щось глибше. Набагато глибше. Від цього розуміння в мене починається справжня дилема. Антон не мій й можливо ніколи ним не буде. Тарас міг би бути моїм та обставини, що склалися роблять це неможливим. Хто мені потрібен? Хто?

— Люся це все що ти хочеш мені розповісти? — раптом цікавиться Тарас.

— Так, а що? 

Дивлюся на чоловіка й погляд у нього дуже дивний. Невже він щось підозрює? Краще на майбутнє треба бути більш обачною.