Альбіна Вишневська - Поклик серця, Альбіна Вишневська

- Він праворуч, посвіти ліхтариком у той бік. З губ Володимира злетів стогін розчарування. А він вважав, що злива йому на користь, лише заплутає сліди. Але не в цьому житті, мабуть. Сили майже полишили його, чоловік знесилено впав набік та відчув, що вже недалеко його загибель впевнено рухається до тіла. - Звідки знову цей туман? - Та звідки я знаю, краще світи уважно, я впевнений, що наш прудкий олень вже знесилений. - Дзиго, Дзиго, ти де? Не мовчи... Це останнє, що чув Володимир, коли притискав руку до плеча, повільно втрачаючи свідомість... - Добре, хлопче, що оговтався, — здалеку до вух чоловіка донісся неголосний старечий голос, — ти в безпеці.