Оксана Мрійченко - Моя, бо кохаю, Оксана Мрійченко
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Хочу поцілувати тебе, — прошепотів Влад, лагідно провівши великим пальцем по її губах. — Але у п’ять хвилин не вкладуся.
— Тобі треба йти, — видихнула Лера, сховавши долоні на його грудях. — Йди, Владику. Батько от-от повернеться.
— Піду. Але спочатку твоя відповідь, Леро. Просто скажи… Так чи ні?
Шалене хвилювання спалило залишки кисню в грудях і дівчина повільно втягнула носом повітря. Влад допитливо вдивлявся в її обличчя і чекав. Серце зайшлося сполоханим стуком, який відгукувався у вухах глухим шумом. Не відпускаючи погляду Влада, Лера несміливо торкнулася кінчиками пальців його щоки і ледь чутно прошепотіла:
— Так.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. АнонімноУвага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Моя, бо кохаю, Оксана Мрійченко», після закриття браузера.
