Дмитро Васильович Павличко - Сонети. Світовий сонет

Шукаєш деревини і світила, Але знаходиш матір. Скрізь вона — І в променях, і в коренях, і в дзвонах.

1979

ЦІЛУНОК Від поцілунку підлої людини Душа твоя стемніла. Заболів Нерв совісті, ласкаво перетятий, Мов стрічка на врочистім відкритті Музею чи моста… Чому не вдарив Ти цілувальника того в лице За жест Іуди, а йому скорився — Цілунком на цілунок відповів? Фальшива та наука, що навчає Все віддавати точно: лжу — за лжу, А правду — лиш за правду. Ти отруту Чужої підлості в собі лишив, Бо відплатив брехнею за брехню… Міст чи музей? Та ні — смітник звичайний.

1978

КІНЬ Я розпрягав його, коли смеркалось… Мордованого в плузі цілий день, Блискучого, змокрілого від поту, Виводив пастися на сіножать. А там я спутував його і вірші Читав йому свої. Тружденний кінь До місяця поблискував очима І плакав, що не тішило мене, Бо ж я читав йому веселі твори Із парубоцьким гумором. А він Своє щось думав. Але й так бувало, Що я читав поезії сумні, А він іржав, і сміх його лукавий Ще й досі у душі моїй дзвенить.

1978

ЩЕ ПРО КОНЯ Я допускаю, що в мені живе Душа коня, бо на зелені трави Мене весною тягне, а під осінь Люблю я в білім золоті вівса Купатися. Вівсяні колоски Мене бентежать ніжністю. І страшно Ненавиджу я хомути і шлеї, Вуздечки й шори, сідла й нагаї! Та в мене є ще й риса протилежна Натурі кінській — я до ворогів Підходжу не задкуючи, відверто Дивлюся в очі їм і на диби Піднятись можу навіть перед Богом, Лиш до нікчеми спиною стаю!

1978

ПОГЛЯД У КРИНИЦЮ Я розумію світло. Це — душа. Любові й космосу глибини. Жертва. Блиск розуму. Благословіння миру. Палання рук. Веселощі трави. А що таке темноти? Я не знаю. Можливо, це — самотності печаль. Дух каменя. Жало злоби. Липкі Пов'язки мумій. Заздрість ненаситна. Але без темряви свою снагу Не може сяйво людям об'явити; Потрібна ніч знесиленим очам. Тьма смерті очищає джерело Людського зору, як пісок підземний — Ті води, що прозріють у криниці.

1979

СВІТЛЯК Гниле й нужденне сотворіння ночі З нутром сяйливим. Думка темноти. Студена іскра вічності. Зоря Болотного листка. Печальна мрія Розчавленого ржею двигуна На цвинтарі автомобільнім. Радість Поета, що мертвотного вогню Од справжнього не може відрізнити.