Пауль Целан - Мовні ґрати

Sprachgitter ist der dritte Gedichtband Paul Celans, erschienen 1959 im S. Fischer Verlag. Er enthält Gedichte, die zwischen Anfang 1955 und Ende 1958 entstanden sind und einen radikalen Wendepunkt in Celans Poetik bedeuten: den Übergang zu einer so genannten „graueren“ Sprache. Die 33 Gedichte des Bandes nahmen in sich wichtige biographische, politische und ästhetische Ereignisse und Erscheinungen auf und entwerfen eine Wirklichkeit, die „gesucht und gewonnen“ sein will. Im poetologischen Sinne zeichnen sie sich durch ihren ausgeprägten innovativen Charakter aus.
Мовні ґрати — третя поетична книга Пауля Целана, що з’явилася в 1959 р. у видавництві «С. Фішер ферлаґ». Вона містить вірші, які виникли від початку 1955 — до кінця 1958 рр. й означають радикальну зміну в Целановій поетиці: перехід до так званої «сірішої» мови. 33 поезії збірки ввібрали в себе важливі біографічні, політичні й естетичні події та явища й окреслюють дійсність, яку необхідно «знайти і здобути». В поетологічному сенсі вони відзначаються своїм яскраво вираженим новаторським характером.

Пауль Целан

Мовні ґрати

I

Stimmen, ins Grün

der Wasserfläche geritzt.

Wenn der Eisvogel taucht,

sirrt die Sekunde:

Was zu dir stand

an jedem der Ufer,

es tritt

gemäht in ein anderes Bild.

*

Голоси, вкарбовані

в зелень водного плеса.

Коли зимородок пірнає,

сюркоче секунда:

Те, що горнулось до тебе

на тому березі,

входить скошеним

в іншу подобу.

*

Stimmen vom Nesselweg her:

Komm auf den Händen zu uns.

Wer mit der Lampe allein ist,

hat nur die Hand, draus zu lesen.

*

Голоси, з кропив'яних стежок:

Ходи-но до нас на руках.

Той, хто самотній із лампою,

має тільки долоню, щоб з неї читати.

*

Stimmen, nachtdurchwachsen, Stränge,

an die du die Glocke hängst.

Wölbe dich, Welt;

Wenn die Totenmuschel heranschwimmt,

will es hier läuten.

*

Голоси, пророслі крізь ніч, линви,

на які ти чіпляєш дзвона.

Вигнись дугою, світе:

Коли мушля загиблих сюди приб'ється,

тут залунає.

*

Stimmen, vor denen dein Herz

ins Herz deiner Mutter zurückweicht.

Stimmen vom Galgenbaum her,

wo Spätholz und Frühholz die Ringe

tauschen und tauschen.

*

Голоси, від яких твоє серце

знов ховається в серці матері,

Голоси із шибениць,

де старі й молоді дерева

невтомно міняються кільцями.

*

Stimmen, kehlig, im Grus,

darin auch Unendliches schaufelt,

(herz-)

schleimiges Rinnsal.

Setzt hier die Boote aus, Kind,

die ich bemannte:

Wenn mittschiffs die Bö sich ins Recht setzt,

treten die Klammern zusammen.

*

Голоси, хрипкі від вугільного пилу,

в яких лопатить безмежжя,

(серце-)

ослизлий риштак.

Припни тут човни, дитино,

на які я найняв моряків:

Коли буря на борт наляже,

то скоби зійдуться докупи.

*

Jakobsstimme:

Die Tränen.

Die Tränen im Bruderaug.

Eine blieb hängen, wuchs,

Wir wohnen darin.

Atme, dass

sie sich löse.

*

Голос Якова:

Сльози.

Сльози в братньому оці.

Одна з них зависла, набухла.

Ми живемо у ній.

Дихни, щоб

вона відірвалась.

*

Stimmen im Innern der Arche;

Es sind

nur die Münder

geborgen. Ihr

Sinkenden, hört

auch uns.

*

Голоси з глибини ковчега:

Лиш

уста мають

сховок. О,

потопельники, почуйте

й нас.

*

Keine

Stimme — ein

Spätgeräusch, stundenfremd, deinen

Gedanken geschenkt, hier, endlich

herbeigewacht: ein

Fruchtblatt, augengroß, tief

geritzt; es harzt, will nicht

vernarben.

*

Жодного

голосу — тільки

пізній шелех, чужий годині, твоїм

думкам подарований, тут, врешті

розбуджений:

плодолистик, розміром з око, глибше

різьблений; він живицею скапує, не воліє

братися струпом.

II

ZUVERSICHT

Es wird noch Aug sein,

ein fremdes, neben

dem unsern: stumm

unter steinernem Lid.

Kommt, bohrt euren Stollen!

Es wird eine Wimper sein,

einwärts gekehrt im Gestein,

von Ungeweintem verstählt,

die feinste der Spindeln.

Vor euch tut sie das Werk,

als gäb es, weil Stein ist, noch Brüder.

ПЕВНІСТЬ

Ще буде око,

чуже, біля

нашого: геть безмовне

під кам'яною повікою.

Приходьте, довбайте штольню!

Ще буде повіка,

навиворіт втоплена в камінь,

неоплаканим загартована,

найтонше із веретен.

Воно перед вами кружляє,

мов існують, оскільки є камінь, ще й інші браття.

MIT BRIEF UND UHR

Wachs,

Ungeschriebenes zu siegeln,

das deinen Namen

erriet,

das deinen Namen

verschlüsselt.

Kommst du nun, schwimmendes Licht?

Finger, wächsern auch sie,

durch fremde,

schmerzende Ringe gezogen.

Fortgeschmolzen die Kuppen.

Kommst du, schwimmendes Licht?

Zeitleer die Waben der Uhr,

bräutlich das Immentausend,

reisebereit.

Komm, schwimmendes Licht.

З ЛИСТОМ І ДЗИГАPEM

Віск,

щоб запечатати ненаписане,

що ім'я твоє

відгадало,

що ім'я твоє

в таємницю вгортає.

Ти зблиснеш, плинуче сяйво?

Пальці, так само воскові,

протягнуті через

чужі, позначені болем, кільця.

Пучки розплавлені.

Ти зблиснеш, плинуче сяйво?

Щільники дзиґаря порожні без часу,

незайманий рій бджолиний,

готовий до мандрів.

Зблисни, плинуче сяйво.

UNTER EIN BILD

Rabenüberschwärmte Weizenwoge.

Welchen Himmels Blau? Des untern? Obern?

Später Pfeil, der von der Seele schnellte.

Stärkres Schwirren. Näh'res Glühen. Beide Welten.

ПІД ОДНУ КАРТИНУ

Зграя круків над полем пшеничним.

Якого це неба блакить? Долішнього? Горнього?

Пізня стріла, випущена душею.

Лютіше свистіння. Ближче палання. Обидва світи.

HEIMKEHR

Schneefall, dichter und dichter;

taubenfarben, wie gestern,

Schneefall, als schliefst du auch jetzt noch.

Weithin gelagertes Weiß.

Drüberhin, endlos,

die Schlittenspur des Verlornen.

Darunter, geborgen,

stülpt sich empor,

was den Augen so weh tut,

Hügel um Hügel,

unsichtbar.

Auf jedem,

heimgeholt in sein Heute,

ein ins Stumme entglittenes Ich:

hölzern, ein Pflock.

Dort: ein Gefühl,

vom Eiswind herübergeweht,

das sein tauben-, sein schnee —

farbenes Fahnentuch festmacht

ПОВЕРНЕННЯ

Снігопад, густіший, густіший,

голубиної барви, як вчора,

снігопад, мовби спиш ти донині.

Білина, простерта у далеч.

По ній, безкінечний,

саней загублений слід.

Під нею, у сховах,

ледь проступає,

ранячи зір,

горбок за горбочком,

незримо.

На кожнім,

обернене до сьогодні,

німотою поглинуте Я:

стовпок, дерев'яний.

Там: душа,

крижаним обдувається вітром,

свій стяг напинає, барви

голубиної, снігової.

UNTEN

Heimgeführt ins Vergessen

das Gast-Gespräch unsrer

langsamen Augen.

Heimgeführt Silbe um Silbe, verteilt

auf die tagblinden Würfel, nach denen

die spielende Hand greift, groß,

im Erwachen.

Und das Zuviel meiner Rede:

angelagert dem kleinen

Kristall in der Tracht deines Schweigens.

УНИЗУ

Допроваджена в забуття

візитна розмова наших

повільних очей.

Допроваджена склад за складом, роздільно

на осліплених днем гральних костях, що їх

підхоплює зайнята грою рука, велика,

у мить прокидання.

І надмір мого промовляння:

нашарований на маленький

кристал у шатах твого мовчання.

HEUTE UND MORGEN

So steh ich, steinern, zur

Ferne, in die ich dich führte:

Von Flugsand

ausgewaschen die beiden

Höhlen am untern Stirnsaum.

Eräugtes

Dunkel darin.

Durchpocht

von schweigsam geschwungenen Hämmern

die Stelle,

wo mich das Flügelaug