ліліанаа - Ти - і є моя вбивця , ліліанаа

Цієї ночі Томас спав в іншій кімнаті, де в принципі часто залишався. Всю ніч я не могла заснути. З моєї голови не виходили слова Арлена "Я повернувся за тобою". Він не забував про мене? Чекав коли зможе приїхати до мене? А я дурепа ледь під Томаса не лягла.. Вирішила, що все розкажу Арлену. Він все повинен знати.

Вийшовши зі своєї кімнати, я підійшла до його. Тихо постукала та відкрила двері. Арлена не було тут, я почула його голос з кухні та пішла туди. Коли підійшла до відкритих дверей, я побачила його як він стояв до мене спиною та говорив по телефону.

 - Делія, я за тиждень повертаюсь. Тож як тільки я опинюсь у Іспанії відразу до тебе, продовжимо те на чому зупинилися. - сказав хлопець. Делія це його дівчина? То все не так як я думала, він мав іншу? Покинув її та тепер знову захотів її? 

 - Я завжди думав, що наречена Томаса буде ввічливою і підслуховувати мене не буде. Брат мене засмучує. - я так задумалася про цю дівчину, що не помітила як Арлен стояв переді мною.

 - Я не навмисно, шукала тебе, щоб поговорити. - відповіла йому, хлопець пошатнувся та схопив мене за руку щоб не впасти. Я взяла його за іншу руку та моє тіло мов струмом пронзило від нашого дотику..

 - Що з тобою? - стурбовано запитала я хлопця, а він швидко відпустив мене та відійшов. Брюнет дістав з кишені таблетки та кинув їх до рота й запив водою. Нарешті він глянув на мене та гірко посміхнувся.

 - Ти зобов'язана хвилюватися лише за одного хлопця в твоєму житті і це твій наречений..Томас. Але ніяк не за мене. - для чого він зі мною так? Чому не хоче слухати? Арлен підійшов до мене та зупинився поряд зі мною, вдихнув мій аромат.

 - Ти пахнеш конвалією. Як я і любив. - прошепотів він, я глянула на нього. Коли наші погляди зустрілися, відчула як його рука опинилася на моїй талії. Арлен не відривав від мене своїх очей, а я й поворухнутися не могла. Аби не зіпсувати цей момент. 

 - Конвалія. - прошепотів він біля моїх губ та накрив їх у ніжному поцілунку. Його друга рука лягла мені на спину та притиснув до себе, я піддалася йому та дозволила себе цілувати. Мені було так добре бути у його обіймах та відчувати його губи на своїх. Рік лише мріяла про це, а зараз відчуваю..

Арлен відірвався від моїх вуст, та міцно обійняв мене зарившись у моє волосся обличчям.

 - Скажи, що не кохаєш його. Благаю Конвалія. Не вбивай мене. - шепотів він мені на вухо. Я залишила короткий поцілунок на його шиї.

 - Не кохаю. Я не кохаю Томаса і ніколи не покохаю. - відповіла йому. Але я згадала про Делію, про його дівчину. Відштовхнувши хлопця я побігла до своєї кімнати..Коли опинилася в середині сіла на підлогу спиною до дверей і думала про те, що ми щойно накоїли..