Сергій Олексійович - Шість , Сергій Олексійович

Але ж вона ще така дитина. Якби мені було десь, як їй. А з іншого боку, як би мені дійсно було як їй, то, мабуть, ні я, ні вона, один одному не сподобались. Коли мені було п'ятнадцять, мене тягнуло до дівчат, яки були старші за мене. Отож бо і воно. А ти дитина, дитина. Та ні. Все одно. Шість років це щось дуже нереальне, як не на мене. Чого я боюсь? Ми нічого такого з нею не збираємось роботи. А якщо вона перша почне? Я всього ж передбачити не можу. Як що вона почне до мене приставити? Боже, які тільки думки лізуть мені в голову. Рішення треба вже приймати якесь. А то я вже цікаво по якому разу повз її вікон проходжу

1

Ось і моя зупинка. Осінь. Гарна пора. Мені особисто подобається. Так красиво навколо. У ці вересневі дні природа перетворюється на казку.

Так приємно йти цими вулицями. Дивитися, як тихесенько літо переходить в осінні дні.

Гарно кохати та бути коханим. Ці дні для щастя. Взагалі то життя усе для щастя. Але ця пора — вона особлива.

Хтось каже. Хтось голосно скаже. Ні, ні. То  весна — час для кохання. Кожному своє. Кожному своє.

Але, як на мене — середина та кінець вересня найкращий час для зізнань та кохання.

Все таке красиве. Все таке казкове. Осінь.

Найперша її сторінка. Відкривай сміливо очі! Казка прийшла. Казка прийшла!

Мене чекають. Я ж бачив, як учора сяяли світлом її карі очі. Бачив. Все я там бачив. І ніжність, і тепло, і кохання.

Вона така класна. Така! Немає слів. Ні слова, то в мене є. Та чи треба казати їх в голос?

Але вона дуже класна! Фігурка — вогонь! Обличчя — красиве. Все мені подобається. І така вона дуже розумна дівчина. Але ж є одне "але".
Це її вік.

Так. Моїй Олесі лише п'ятнадцять.
А мені цілих двадцять один. І, як на мене, це дуже велика різниця. Подумає ще хтось — от зв'язався з малою. Чи хіба немає дорослих дівчат.

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍