Катерина Федоровська - Спокута на Сліпій горі, Катерина Федоровська

– Що між вами трапилося? – питав у своєї улюбленої відьми Повелитель.

Він, як правило, у замку набував людської подоби. Сам же собі й створив образ високого чоловіка з ідеально правильними рисами обличчя, блідою шкірою, довгим темним волоссям.

– Я не знаю, що відчуваю, – відповідала щиро Лагода. У розкішній темній оксамитовій сукні із блискучими діамантами на шиї, вона була схожа на королеву. – Але я хочу побути наодинці. Дозволь мені, мій Повелителю, вирушити одній до Сліпої Гори. Поки шукатиму квітку, поки підбиратиму рецепт. Щонайменше місяць матиму, щоб розібратися у собі й подумати.

– Думай, Лагодо, думай. Але пам’ятай, що шлюби у нашому світі неможливо розірвати. І ти назавжди належатимеш йому. Кохання придумали люди, це казка, в яку й вірити не варто. Єдиний союз, що може бути довготривалим, – це шлюб із розрахунку. Ти зробила правильний розрахунок, моя дівчинко! Войчек – ідеальний супутник на усе твоє вічне життя. У міру жорстокий, симпатичний у своїй людській подобі, сильний та, найголовніше, наближений мій друг. Ти ніколи не матимеш із ним зайвого клопоту. Тож побудь на самоті, охолонь, посумуй трохи без нього, але ж повертайся вже врівноваженою дружиною.

А от щодо врівноваженості, то після прогулянки в саду Лагода збагнула, що геть її розгубила. І винуватим у цьому був Владислав. Ті несміливі доторки, те легке дрижання її ніжних пальчиків у його шершавих долонях, незбагненне калатання її серця від тих багатозначних поглядів – усе це наводило на думку, що відьма якимось дивним чином захопилася цим звичайним чоловіком. 

Ще більше прискорилося її серцебиття від думки, що промайнула блискавкою в голові. Адже почала думати про нагальне, де б сховати книгу. І найкращим, хоч і найнеймовірнішим варіантом, були покої князя Владислава. Щоб мати вільний доступ до тих покоїв, Лагоді варто було б і самій там оселитися. «Мабуть, доведеться його спокушати», – чи то з радістю, чи то з бентегою подумала Лагода.
І щойно вона про це подумала, як хтось вимогливо постукав у двері.