Калерія Буко - Операція: "Викрадення по-драконячи", Калерія Буко

Глава 12

Рейнгард

Який там концерт? Які там співи, коли все, що я бачу це задоволені очі моєї пари? Меліса така гарна у світлі софітів, які час від часу потрапляли на неї. Не можу відірвати від неї свій погляд. Ця маленька людська дівчина, яка ледь по плечі мені дістає, полонила мене з першої нашої зустрічі. 

Нехай кричить, нехай влаштовує скандали, б’є мене - я  все витримаю, але нехай лише залишається зі мною. Бо втратити її для мене смерті рівноцінно. 

— Концерт там, — каже мені, тикаючи пальцями на сцену, коли помічає, що я задивився на неї.

— Мені цікаво не те, що відбувається на сцені, а те, що відбувається між нами.

Вона здригається. Помітив, що коли я шепочу їй слова на вухо, вона завжди реагує подібним чином. Чутлива така. 

— А мені цікаво те, що ти від мене приховуєш,  — чітко вимовляє кожне слово. — Чи ти думаєш, я геть дурна і нічого не помічаю? Ти, твій батько, твоя мати, кожен раз обриваєте речення на половині, коли мова заходить за моє повернення.

Тепер моя черга застигати. Правду кажучи, я думав, що вона не ставить зайвих питань, бо не помічає цих маніпуляцій, а  виходить, що все навпаки.

— Ми поговоримо, я обіцяю. Після концерту. Давай хоча б ці дві години насолоджуватимемось приємною музикою.

Я не знаю, що я казатиму Меліссі після концерту. Правду, через яку вона мене зненавидить? Чи брехню, якій може й повірить, але згодом все одно зненавидить, бо я про все  змовчав?

Один варіант гірший за інший. 

Але на сьогодні в мене був ще один запланований сюрприз для дівчини. Сподіваюсь, що він їй сподобається. І, що я  не зіпсую його. 

Як тільки в залі прозвучали останні акорди пісні, яку співала Аеліта, я хапаю Мелісу під руку, і здивовану її веду виттєподібними коридорами.

— Куди ми йдемо? — розгублено питає мене вона.

— Скоро все побачиш,  не обертаючись відповідаю, а сам увесь в очікуванні. Перші двері, другі, а на третіх бачу надпис “Гримерна Аеліти Драконсьє”. Її помічає і сама Меліса.

— Зачекай, — каже мені, коли я вхопився за ручку.  Я слухаюсь, бо Меліса наполегливо тягне мене назад. — Ти хочеш, щоб ми прийшли в гримерку до співачки? Вона ж нас чекає?

Я киваю,  бувши здивованим припущенням дівчини. Вона думала, що ми йдемо туди, коли сама зірка не знає про це? 

— Вона моя давня знайома, — кажу обережно, боячись, що Меліса може неправильно тлумачити мої слова. — Роб зв’язався з нею, коли діставав квитки, але вона потім зателефонувала мені особисто та запропонувала  зустрітись після концерту.  Я подумав, що це буде хорошою нагодою і тобі також познайомитись з нею.

— А вона знає про мене,— примружується вона.

— Звісно, що знає. Я тобі більше скажу багато хто знає про тебе. Дракони мого рівня мало що можуть приховати від суспільства. Я постарався, щоб про тебе знали лише найближчі мені люди.

—  І ця Драконсьє входить в їхнє число?

Її незадоволений тон тішить мене. Мені здалось, чи Меліса щойно показала мені свою ревність? Якщо це були перші її паростки, то мене можна назвати найщасливішим драконом на світі. Навіть такі почуття можуть свідчити про щось більше. Можливо навіть про закоханість…

— Вона істинна пара мого найближчого друга. Ймовірно, він теж знаходиться всередині. Не хвилюйся, моя хороша. Все буде добре, ходімо.

Меліса слухняно пішла за мною. Хоча я бачив, як вона до останнього сумнівалась у тому чи було це правильним рішенням. І хоч сам концерт їй сподобався, однак зараз вона не хотіла ні з ким знайомитись. Принаймні, саме такі бажання транслювала зараз сама дівчина.

Всередині, як я й припускав, сидів Даміан, чоловік Ааеліти.

— Даміане, — протягную, як тільки бачу що він підімається з крісла. — Чому ти тут поки твоя дружина на сцені?

— Рейнгарде, — він обіймає мене,  хлопаючи по спині, а потім відсторонюється і помічає Мелісу.

— Це твоя пара, Рею?

— Так, це моя Меліса — з гордістю промовляю, попутно обіймаючи дівчину за талію. Мені здається, що так вона почуватиметься спокійніше.

 — То тебе можна привітати? — в кімнату вплила молода красуня. — Сильна дівчина, Рею. Інакше не могло бути. Тобі інша парою не могла стати. 

— Як і вас, Аеліто. Як і вас, — кажу  натякаючи на цікавий стан співачки. 

— Дякую, — промовляють вони разом все ще не відриваючи погляд від Меліси. Сама ж дівчина намагалась триматись поруч. Мовчала та оглядала новий їй людей. І де її звична войовничість ділась?

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍