Fenix Hariton - Вечір на Підвіконні, Fenix Hariton

Я завжди казав що цікавість мене згубить. І що тепер мені з цим робити?

     Йшов сильний дощ, вся вулиця сповнилась мокрою дорогою, подекуди каналізаційні отвори на дорозі не встигали поглинати всю воду і стояли калюжі. Я радий що в вечірній час при світлі ліхтарів споглядаю на місто та цю вулицю з вікна квартири на 3 поверсі, а не з вулиці під цим мокрим, противним дощем. Я нічого проти дощу не маю, але зараз холодно і дощ не помірний а лиє добротно. Тому споглядати з вікна вечірню зливу де видно лише ліхтарі на вулицях, фари машин які пропливають повз, та вивіски магазинів які хочуть щоб їх бачили з космосу з їх яскравими світлодіодними написами. 

    Прямо навпроти мого вікна, через дорогу був елітний готель, інколи у їх вікнах я бачив як відбувається санта барбара, як будуються і руйнуються стосунки. Я полюбляв інколи після роботи вмоститись собі на підвіконня, адже від був досить великий, навіть інколи засинав на ньому. Відкривав собі вікно запалював  сигарету, хоча апріорі я не курю, та інколи щоб просто розслабитись, без зайвої спішки міг собі одного чи два бичка підсмалити, ото істинне задоволення коли нічого тебе не колише сидиш собі релаксуєш, слухаєш свої думки та споглядаєш на зовнішній світ як на фільм, всі кудись біжать, метушаться а ти відпочиваєш собі. Забуваєш про роботу яка забирає у тебе практично весь час і просто насолоджуєшся моментом, слухаєш як швидко по вулиці проїжджає поліція або швидка а потім їх шум зникає і чути лише дощ. 

    Сьогодні я вирішив довго не затримуватись і швидше лягти спати адже завтра знову починаються сірі будні скучного життя. Та тільки я зібрався опускатись з підвіконника як побачив цікавого персонажа який стояв перед отим готелем, чорний костюм, чоловік стоїть накривши себе парасолькою увесь в чорному, капелюх, кейс який він тримав у лівій ручі а у правій парасольку, він стояв і не заходив. Мене зацікавило що буде далі чи буде якийсь екшн і чи він поселяється, чи в гості до когось, персонаж видався цікавим, тому я закурив ще один дзигар та вмостився на підвіконня. Очікуючи п’ять хвилин він не зробив ні кроку, лише час від часу споглядав на свій наручний годинник на правій руці. Думаю фото цьому чоловіку зробили б чудове при такій погоді і в такому вигляді. Задумавшись на хвилинку я спрямував свій погляд вверх на небо, задумався про те як інші люди цікаво проводять своє життя, можливо навіть той чоловік чекає кохану, або його в готелі чекає коханка а він стоїть і роздумує чи варто зраджувати дружину, тут я опустив погляд на вхід але там вже нікого не було я лише помітив, що дощ припинив падати, шум міста почав повертати свій звичний джаз. Я докурив свого дзигара та виріши поглянути де зараз увімкнеться світло, або де вимкнеться але не було ніяких змін, тут я побачив що в готельній кімнаті де світилось світло і шторка не була заслонена з’явився на горизонті той самий чоловік який стояв перед входом. 

    От от почнеться весела частина, ну ну хто там його чекав жінка чи коханка, хоча якщо готель то точно коханка, щей штори не заслонили невже пощастило побачити як вони воркують, чи можливо зараз увірветься його жінка або чоловік коханки, скільки ж я разів це бачив. Ось бачу бачу чоловік, з кимось говорить але я не бачу з ким, гей пані вийдіть будь ласка на світло де я зможу побачити вас, проговорив я собі, чи вартувало зраджувати чоловіку. І тут до чоловіка в чорному підходить інший чоловік і далі щось обговорюють стоячи один навпроти одного розмахуючи руками ніби слова закінчували рухами рук, от бляха невже це заборонене кохання, невже в них любов і вони зраджують своїм жінкам або хех, своїм чоловікам, оце так буде сюжетик, мені на тиждень цієї історії вистачить щоб розповідати це на роботі, вони люблять слухати мої посиденьки на підвіконні, адже вони ж такі самі як і я, окрім роботи світу білого не бачать. Я протер своє вікно, взяв з шафи телескоп, колись захоплення таке було і друзі подарували, щоб даром не припадав пилюкою я його використовував щоб краще бачити драму, яка зараз розпочнеться, в моєму житті нічого подібного точно не відбудеться, а так хотілось щоб було щось. Глянувши в отвір на телескопі я бачив дуже близько, чоловік в чорному поставив кейс на журнальний столик, вони присіли на крісло один навпроти одного, чоловік в чорному почав діставати  з кейсу якісь папірці, щось знову обговорюють, от срань невже це всього лише ділова зустріч, але чому ж ви  це робите в готелі, а щоб у вас груші пообпадали, витратив в пусту півгодини які міг використати для сну. В пісок все, йду спати, я забрав телескоп назад у шафу з нервами гримнув дверками від шафи, увімкнув телик для фонового шуму щоб краще спалось та пішов закривати вікно бо стало прохолодно, та я побачив як почав падати лапатий сніг, ото дивина, вроді би не сезон для снігу але клімат вже давно не той що колись, то що дивуватись, внизу перед входом я побачив як знову стоїть чоловік у чорному повернутий вже спиною до готелю відповідно передом до мого будинку, він стояв з кейсом в руці і знову дивився на годинник , але одну хвилинку, а де його парасоля? Я в ту ж хвилину чомусь вирішив поглянути в кімнату де він був раніше , парасоля висіла на люстрі, при тому вона була розкрита донизу, під нею я побачив як лежить інший чоловік але не рухається, сумніваюсь що так швидко заснув при тому на журнальному столику. Я швидко дістав телекоп наблизив і побачив що гостра частина парасолі червона, навів телескоп нижче а в чоловіка з області серця велика червона пляма. О боже сказав я собі це ж вбивство, а подумки вже уявляв як буду розказувати про це на роботі вихвалятись що бачив як це відбулось, та курва я ж все цікаве пропустив, як він його пирнув парасолькою. Я глянув донизу щоб подивитись чи стоїть ще той чоловік у чорному, оуу він досі стоїть, сука стоїть, але якого хуя він дивиться на мене, кейс лежить на асфальті відчинений, опа а що він тримає в руках? Видався постріл, вікно в моїй кімнаті розбилось і я відчув як в області легені стало гаряче пекти, я впав в середину кімнати спиною на підлогу, моє серце пробите, я зрозумів що мені хана, от срака.
  Я згадав свої слова що цікавість мене згубить, але як виявилось робити мені з цим нічого не доведеться, та щей сам хотів щоб у мене була якась двіжуха в житті, допросився курва і отримав що хотів. Я з підлоги кинув свій погляд у  розбите вікно, падає лапатий сніг та в кімнату завітала самотня сніжинка, яка повільно впала мені у око після чого стало темно і відчуття болю припинилось…………