Олена Воротнікова - Трояндове весілля, Олена Воротнікова

Семен зробив глибокий вдих, начебто збирався з силами, піднявся з крісла, взяв на полиці шафи ключі від машини та вийшов із квартири.

 

Єва ридала сірими від туші для вій сльозами, дивилася у дзеркало і шукала в собі недоліки:

«Маленька, тонка, граціозна. Хіба не гарна? Вона ж бачить, як чоловіки проводжують її зацікавленими поглядами, коли вона просто йде по проспекту. Може дурна? Та ні… Може…? Може…? Може…?»

Виснажена своїми питаннями, вона вже під ранок заснула у кріслі.

 

***

 

Єва відкрила очі від звуку дверного дзвінка, підхопилася й побігла відчиняти.

Привіт, сусідко! – на порозі стояла, одягнена у блакитну домашню сукню під колір своїх очей, Богдана, - а що тут відбувається? – Богдана покрутила своїм пальчиком із довгим червоним манікюром навколо обличчя сусідки.

Єва згадала про Семена, про ланцюжок, про все… закрила рукою вуста, щоб не чутно було, як вона реве, відвернулася від сусідки і пішла до квартири.

Ні, ні, ні! Так не піде! – Богдана зачинила за собою двері і пішла слідом за Євою, - давай розповідай, - наполягала сусідка.

Єва сіла у крісло, зазвичай, підігнула під себе ноги, поправила на ногах скручені штани і подивилася на Богдану, яка вже сиділа у другому кріслі та дуже пильно дивилася на зарюмсану пані.

Семен мене кинув, - вимовила Єва і ще гучніше заревла, розтираючи сльози по щокам і підборіддю. Але все рівно воріт кофти вже був мокрий. І все? – Богдана розвела руками, - а я вже бозна-що подумала! – вона навмисно весело усміхалася, щоб підтримати сусідку.

Єва бачила це й згадувала, як кілька років тому, Богдана залишилася одна з донькою на руках.  Єва тоді подумала: «Як таку сучасну, енергійну, розумну красуню можна було скривдити? Та й ще залишити із дитинкою наодинці? А сьогодні вже кинули її, зовсім самотню, навіть не вспіла донечку народити, бо Семен не хотів».

Я не знаю, як далі жити? – запитала Єва більш себе, ніж пані. А я знаю! Дякуй Богові, що твоя сусідка досвідчена людина на чоловічій зраді та відродженню нового життя! – відповіла Богдана і двома руками розпушила свої темні волосся з коротку зачіску «Піксі», - почнемо з тебе! З мене? А що в мене не так? – захвилювалася Єва. Заспокойся, все так! Треба тільки трошки причепуритися! – Богдана витягла з кишені телефон і зробила запис до салону краси, який сама давно відвідувала, - Будь ласка, весь комплекс для жіночого відродження. Так! І стиліст, і масажист. Ну все, що у вас є, - підвела очі вгору сусідка, вимкнула телефон і звернулася до Єви: Сподіваюся, що гроші від спільного життя у тебе залишилися?

Єва підняла брови і скривила вуста:

Від Семена? Тільки борги! – і додала, - але гроші в мене є, - згадала Єва про свою грошову картку, яку давненько відкрив батько «на всякий випадок», і поклав туди значну суму. А ця квартира твоя? ЇЇ не прийдеться кроїти? – маючи досвід в цій справі, запитала сусідка. Ні, вона моя. Батьки мені її віддали ще до мого одруження, коли самі переїхали у хатинку біля річки, - шмигала носом Єва і зрозуміла, що треба подзвонити батьками і розповісти про все, що сталося.

Богдана покрутила головою по кімнаті, обдивилася старі шпалери і нікудишні меблі:

А оновлення антуражу буде наступним кроком чи тобі знайти нове житло? – це вже була пропозиція професіонала-ріелтора, ким і працювала сусідка. Ні-ні! Я люблю цю квартиру, - заперечила Єва, - я тут народилася. Ок, - Богдана піднялася і пішла до виходу, - А! Тобі за дві години бути у салоні, - вона скинула Єві адресу і контактний номер фахівців, - знайди час ввечері мені показатися, Афродіто! Тьфу, чуть не забула за чим приходила, - сміялася сусідка, - дай мені, будь ласка, праску, бо моя…

 

***

 

Єва насолоджувалася прибуванням у б’юті салоні, вона то поринала у сни, коли лежала на масажному столі та відчувала на своєму тілі професійні рухи, то починала згадувати приємні моменти подружнього життя, коли їй мили волосся та змащували їх пахучим бальзамом і весь час думала-думала… «Останні десять років вона не пам’ятала, коли щось робила для себе і свого тіла… чому? Не було відповіді… ні-ні, Семен нічого не заперечував, але нічого і не пропонував… вона завжди слідкувала, щоб у чоловіка були чисті та випрасувані сорочки, щоб була їжа в холодильнику… щоб він був задоволений усім… щоб йому було комфортно вдома після роботи… він, йому, для нього… А де тут загубилася вона? Де її бажання? Заради великого кохання вона кинула свій балет… Єва, як маленька планета крутилася навколо сяючого та важливого Семена-сонця… докрутилася!»

 

Вам подобається? – запитала стиліст-перукар з рудою копною волосся та стильним тату на шиї із маленьких пташок.

Із дзеркала на Єву дивилася, не знайома їй, жінка зі світлим меліорованим волоссям та сучасною зачіскою.

Хто це? – вона посміхнулася задоволено, покрутила головою так, що довге блискуче волосся почало рухатися шовковими хвилями навколо неї.

Стиліст-перукар звикла до таких перевтілень і була впевнена, що у цієї пані починається новий етап життя:

Красуня! Вас страшно випускати на вулиці Києва – вкрадуть! – вона розкрила свій зошит, зробила нотаток і додала, - чекаю Вас за місяць на процедуру догляду за волоссям.