Дмитро Васильович Павличко - Сонети. Світовий сонет

Зальотники палкі та мудреці суворі Кохаються в котах, коли самі стають Вже домосідами, — в простудну, зимну лють Сидять коло вогню, не шастають надворі. Науки й пестощів натхненники — коти! Жах сутінків і тиш — то їхній світ законний; Ереб узяв би їх за похоронних коней, Якби в невільництво могли вони зійти. Подобаються їм великих сфінксів пози, І, незважаючи на ласки чи погрози, Вони велично сплять в сумній самотині. Із шерсті їхньої йдуть іскри, наче з криці; Як сяють золота крупинки світляні, Так їхні мерехтять божественні зіниці. СОВИ Під тисом, як чужі богове, У прихистку сидять собі, Втупивши в далі голубі Червоне око, мудрі сови. Вони міркують. Доки тінь Меланхолійної години На них під вечір не нахлине, Не зрушаться з хитких сидінь. Мислителя вчить їхня поза Боятись руху, бути поза Безладним шумом суєти. Хто п'яний від несупокою, Повинен кару понести, Бо прагнув тінь піймать рукою! ЛЮЛЬКА Я — люлька автора, він — мій! Я смугла, мов дочка мулата, По цьому видно, що затята Його натура — він курій. Чи він сумний, чи повен мрій, Димлю, як хліборобська хата, Де в кухні страва небагата Димує на плиті старій. Його я ніжно сповиваю В блакитну диму течію, Бальзам його душі даю; Рятую од журби й відчаю, Лікую від знесилля дух Серед життєвих завірюх. МУЗИКА Як море, музика несе мене в далінь! Я до зорі своєї Готуюся плисти — в глибини маревінь, В імлисті емпіреї. І, груди випнувши, піднявши дуги пліч, Неначе ті вітрила, Над хвилями лечу, що їх од мене ніч Темнотами закрила. Здригаються в мені всі пристрасті човна, Що тоне, потопає, В котрім немає вже ні весел, ні стерна! Втім, море неокрає Свічадом зблискує, і видно в глибині Моїх болінь вогні! МОГИЛАОКАЯННОГО ПОЕТА Хмурної ночі, серед хвищі, Із милості християнин Ваш труп зариє на смітнищі, За хламу купою, під тин. Яснітиме в нагорнім світі Небес блакитних течія, А там павук плестиме сіті І виведе зміят змія. І чутимете ви ночами, Як виють жалісно над вами Вовки, собаки, чаклуни, І як змовляються злодії, Як старці бавляться й повії, І як кохаються вони.  ФАНТАСТИЧНА ГРАВЮРА Оголений скелет в короні із картону, Мов карнавальний цар, що