ліліанаа - Ти - і є моя вбивця , ліліанаа

Вчора пізнім вечором я попросила батьків повернутися додому, хотіла залишитись сама в своєму гніздечку та обдумати все. Та замість цього я знову заснула міцним сном, сни не снились, одна крутилася по ліжку шукаючи ту саму зручну позу.

Повертаючись вранці у іншу сторону, мене хтось тримав. Я злякалася і швидко розплющила очі, я лежала у обіймах Арлена, який сидячи спав. Але коли я підіймалася то розбудила його, хлопець потер очі та глянув на мене червоними, невиспаними очима. Я відразу відчула провину за те, що перервала його сон.

 - Привіт конвалія, виспалась? - поцікавився брюнет у мене.

 - Привіт, так. Вибач, що розбудила тебе. Поспи ще, ти напевно не спав взагалі там. - почала бити на сполох, брюнет мене притиснув до себе.

 - Гей, заспокойся. Зі мною все добре, я випадково заснув поки чекав, коли ти прокинешся. - посміхнувся хлопець та поцілував мене у скроню. Я глянула на нього.

 - Для чого це? - нервово запитала його.

 - Наречений зазвичай цілує свою наречену, хіба не так? - відповів Арлен та посміхнувся.

 - Ми не наречені, я це сказала, щоб потрапити до тебе. - відповіла я та відвернулася від нього.

 - З тобою все добре? Мені здається, щось не так. - оголосив свої здогадки хлопець, я глянула на нього.

 - Я.. А коли ти повертаєшся в Іспанію? - ляпнула перше, що спало на думку хоча відповідь чула не раз. В очах брюнета загорівся вогник болю, смутку та надії?

 - Через 2 тижні, буквально через декілька днів як ти зможеш стати на ногу я повертаюсь і не знаю чи ще колись повернусь Конвалія. - відповів Арлен, я мовчки дивилася в його очі, а потім лягла на його плече.

 - Томаса також відпустили? - раптом запитала я згадавши про колись свого найкращого друга без сварок та недорозумінь.

 - Його першим відпустили, пізніше мене. Не розумію його ставлення, що за цирк він робить? - казав Арлен, а я не вникала у його слова, лише насолоджувалася його голосом який вже скоро ніколи не почую.

Ми так лежали ще години 2 точно, він заснув обіймаючи мене. Щоб Арлен не казав я впевнена, що він сьогодні вночі взагалі не спав. Коли я вранці його побачила була шокована, невиспанні червоні очі, втомлений голос та помітні синці під очима, яких раніше не було. Тому я дала змогу хоча б трохи поспати, для нього це було необхідно. А для мене його присутність та дотики.

   Ох і пошкодую ж я згодом..