Лаванда Різ - Уламки паралелі, Лаванда Різ

Глава 33

Зберегти своє місце в університеті і в решті решт закінчити навчання звичайно ж входило в плани Сари, стати дипломованим лікарем все ще залишалося її мрією, але обставини останнього часу постійно вносили свої суттєві корективи. Полистувавшись з однокурсниками, вона з'ясувала теми лекцій, потрібні їй завдання і графік практичних робіт.

Три години дівчина сумлінно просиділа за читанням необхідної літератури, вивчаючи теорію за медичними довідниками.

Компанія Хелла тільки стимулювала її продуктивність, поруч із ним Сарі було простіше засвоювати новий матеріал, нехай навіть він і сидів, похмуро втупившись в екран в іншому кутку кімнати. Сара і так знала, що він спостерігає за нею, їхній зв'язок дозволяв їй це відчувати. У голові постійно прокручувалися його слова «я і є він, вони усі в мені, як і я в них». І чим довше вона про це думала - тим сильніше вона переконувалася, що це дійсно так. У Хеллі вона бачила його братів. У ньому було так багато від Павука - цілеспрямованість, загадкова незворушність, мудрість і навіть його ніжність. Зухвалість Ксана, його шахрайські іскорки в очах і манера грати  бровою. Дбайливість Арно. Дивлячись на Хелла - Сара відчувала їх усіх.

Батькам Сара так само набрала у його присутності.

- Привіт, тату. У мене все в порядку, - зобразила вона радість . - Подорож триває.

- Саро, мила моя дівчинка, ми не на жарт стурбовані, - натягнуто сказав батько в слухавку. - Приходив цей твій зарозумілий хлопець. Випитував де ти знаходишся і коли повернешся. Він лютує, дочко. Тепер ми повинні повідомляти йому відразу ж, як тільки ти подзвониш і переказувати зміст розмови. Не розумію, як я зміг погодитися на подібне .. .

- Пробач мені, за те, що вам доводиться спілкуватися з Івом. Я приїду, можливо днями. Повернуся і все залагоджу. Обіцяю. Як мама?

- Нездужає. Вона все рідше підніметься з ліжка. Хвороба повернулася, ось тому тобі варто поквапитися, Саро.

- Так, до скорого, - опустивши телефон, Сара зустрілася очима з уважно спостерігаючим за нею Хелла. - Ів заявився до моїх батьків і здається застосував навіювання. Я повинна з ним негайно поговорити.

- Ні, не можна! - схопився Хелл. - Навіть якщо ти не проговоришся про мене, Ів зрозуміє по твоєму голосу, що ти щось задумала. Потрібно почекати. Подзвониш і зіграєш свою роль , коли я тобі скажу і не раніше. Тут важлива стратегія, Сара, і твоя довіра. Ти довіряєш мені?

- Добре, я почекаю, - зітхнувши, погодилася дівчина.

- Така відповідь мене не влаштовує! - раптом завівся Хелл. - Що за справи?! Так не піде, Саро! Мені потрібна твоя повна беззастережна довіра ... і відданість.

- Розумієш, Хелле, - Сара войовничо підвела голову. - Важко довіряти тому, хто бореться зі спокусою скористатися своїм даром, здатним керувати свідомістю людей. Перспектива влади і збагачення згубно впливає навіть на найстійкіших. Ів теж клявся мені нікому нічого не вселяти і ось що з цього вийшло.

- Ну, спасибі, - прошипів, нависаючи над нею Хелл. - А чого ж ти тоді прибігла до нас за допомогою, якщо ми такі ненадійні? Я збираюся ризикувати собою не тому що веселіше нічого не знайшлося . Або ми одне ціле, або я шукаю можливість повернутися в ту нору, звідки я виліз.

- Чому ти злишся? Ти ж теж не довіряєш моїм почуттям по відношенню до Іва.

- Це інше. Ти тільки що порівняла мене з цим покидьком!

- Я всього лише намагалася сказати, що ти арахноід і що в цьому світі довіра  до хлопця з такими здібностями перетворюється на якусь абстракцію, - вперто продовжувала суперечку Сара. - Я хочу тобі довіряти, Хелле!

- Ні, довіра або є, або немає. Або ти готова зробити крок за мною в прірву, або ми тут просто витрачаємо даремно час! - жорстко карбував він кожне слово. - У мене немає намірів правити світом і набивати кишені за рахунок навіювання. Якщо мені знадобитися купити харчів -  я знайду спосіб як на них  заробити, але я буду застосовувати свої здібності лише при крайній необхідності, коли від цього буде залежати чиясь доля або життя. Вже пробач, що я мутант!

- Добре, пішли. Я готова зробити крок за тобою в прірву, - красномовно подивилася на нього Сара. І по силі цього погляду Хелл зрозумів, що вони розібралися з цією темою.

- Ів все ще проникає в твої сни? - запитав він, змінивши тон.

- Ні. Мабуть, моє бажання не бачити його настільки потужне, що цей зв'язок якимось чином заблокувався. Я більше навіть не відчуваю його. Подумки я відсікла цей канат і зашила канал. Людський мозок теж щось та може. Особливо жіночий.

- Можу я поглянути? - очі Хелл стали непроникно чорними. - Буде не дуже приємно.

Скроні немов стиснули щипцями, в голові зашуміло , і Сара відчула, що вона провалюється в холодну темряву, переставши усвідомлювати оточуючу її дійсність. На якусь мить вона застигла в цьому «щось», а потім її винесло на поверхню свідомості якась тепла хвиля, відгомони якої Сара встигла помітити вже в зелених очах Хелла.

- А ти молодець, - м'яко посміхнувся він. - Законопатила канал, що не проб’єшся. Жіноча образа страшна річ. ... Саро, наша розмова була різкою, але вона була необхідною.

- Підвищувати на мене голос не найкраща тактика злитися зі мною в одне ціле, Хелле, - стримано, з почуттям власної гідності зауважила йому Сара, відводячи погляд . - Я зголодніла. Не хочеш з'їздити в місто?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍