Лаванда Різ - Уламки паралелі, Лаванда Різ

Хелл вмів витримувати паузу, або розряджаючи, або загострюючи обстановку. Зараз він їй дав зрозуміти, що можна розслабитися.

- Мабуть, ти заслужила романтичне побачення, - з іронією сказав Хелл. - Я за кермом, ти вибираєш ресторан.

У певному сум'ятті, Сара похитала головою, знову тривожно вдивляючись йому в очі:

- Якщо нам випаде сприятливий розклад в протистоянні з Івом, то цілком можливо , що наші з тобою стосунки розвиватимуться. Адже ми будемо кермувати разом, Хелле? Тобто, я хочу уточнити, що розраховую на рівноправність, а не на тиранію, нехай навіть і з такою чарівною харизмою як у тебе ... - не давши їй договорити, Хелл одним рухом притягнув її до себе, і в одному цьому жесті уклалася і опіка , і ніжність, і владність . Сара помітила, що Хеллу подобається до неї торкатися, що його фобія поступово здає свої позиції :

- Швидше за все, в якихось життєвих аспектах тобі доведеться приймати рішення самостійно, але здебільшого тобі належить спиратися на мою думку, брати до уваги мою згоду або незгоду, залишаючи за мною право останнього слова. Лідером в нашій зв'язці буду я і ти з цим нічого не поробиш. Я тут щоб захищати і оберігати тебе, Саро, піклуватися і примножувати твої радості. Не думаю, що тобі заманеться жалітися на такий стан речей, - твердо і самовпевнено кинув він, прямуючи до гаражу.

Сара тільки хмикнула йому в спину, особливо її потішило «примножувати твої радості», на її думку потоки інформації, яку він поглинув вочевидь  перетворили його словниковий запас на химерно-хитромудру кашу.

До його здатності водіння було не причепитися. Але Хелла все ще напружувало скупчення людей. Сара всім своїм нутром відчувала цю заведену пружину, його різкий оцінюючий і прораховуючий найдрібніші ситуації погляд нервував її і морально висушував. Тому для спільної вечері вона обрала маленький тихий, майже безлюдний ресторан, де б він зміг відчути себе в безпеці.

- Вони не вороги, Хелле, - тихо промовила вона, після того, як офіціант відійшов від їхнього столика. - Мені нестерпно відчувати в тобі хижака,  який готується до стрибка. Дай цьому світові шанс хоч трохи сподобатися тобі. Всі ці люди для нас нешкідливі за великим рахунком. Не без того, звичайно, можна напоротися на різних відморозків, а можна просто розслабитися і не сходити з розуму від постійного режиму «на взводі».

- Мені вже подобається цей світ, Саро, по всьому видно, що він неймовірний, приголомшливо-безцінний, просто я намагаюся віднайти в ньому своє місце. Ти ж знаєш, що моя нервова система завжди буде на чеку. Я мутант, я бачу все трохи інакше - аномальна агресивна істота, створена на противагу людству. Але заради твоєї посмішки я так і бути постараюся, - скупо посміхнувся Хелл, не зводячи з неї очей. - Це дивно, - через деякий час невизначено пробурмотів він.

Сара не стала уточнювати що саме, вважаючи, що для нього дивні всі дрібниці. Але сенс його слів був набагато глибше, і стосувався він перш за все її. І Хеллу не вистачило б слів, щоб передати свої складні почуття з приводу всього, що з ними відбувається, тому він промовчав.

Після ситної вечері Сара ризикнула умовити його прогулятися по центральній вулиці міста. Хелл сам взяв її за руку. Їй дивно було відчувати його ось так, шкірою, особливо з огляду на відносини цього арахноіда до фізичного контакту. Ніби мало було того, що сама його присутність у її реальності вже виходила за рамки всесвіту. А він йшов поруч з нею як самий звичайний хлопець, переплітаючи їхні пальці , і захоплювався її поки ще живим світом кожною клітинкою своєї мутованої суті.

Вони крокували повільно, розглядаючи перехожих, деяких батьків з дітьми не дивлячись на таку пізню годину , вуличних музикантів, яскраво одягнених коміків, які розігрували сценки. Повитріщалися на вогняне шоу. З боку могло здатися, що це видовище його навіть захопило.

Хелл намагався виглядати урівноваженим, будучи з ним пов'язана, Сара відчувала такі ж відчуття, але вона так само добре знала, як добре арахноіди  можуть приховувати свої почуття, і що часом не завжди можна знати про їхні  реальні переживання. Хто встановлював зв'язок - той його і контролював.

Хелл не розмовляв. Через деякий час він потягнув її на порожній берег океану. Шум хвиль, та вітер, шо підсилився тим більше не сприяв розмові, але Хелл продовжував стояти і задумливо дивитися на бурхливу стихію. Поки Сара не почала тремтіти, демонстративно обнявши себе за плечі. І тільки тоді, дуже неохоче, він попрямував до машини, щоб відвезти її додому.

- Ніяк не можу зігрітися, - Сара плеснула собі з бару віскі. Але Хелл тут же відібрав у неї склянку, різко смикнувши її на себе, тим самим змусивши Сару впасти собі на груди.

- Це тобі ні до чого. Є інший спосіб, - злегка потягнувши її за волосся і закинувши їй голову, Хелл з непритаманною йому жадібністю вп'явся в її губи. - Ми можемо роздягнутися і забратися під ковдру, якщо ти обіцяєш тримати свої руки при собі.

- А ти свої? Будеш тримати при собі? - Сара з викликом подивилася йому в обличчя, дратуючись тому відчаю, який штовхав її до цього хлопця. З одного боку їй хотілося опиратися, відкласти їхню близькість на невизначений термін, вона навіть злилися на ці спалахи пристрасті, а з іншого, навчена світом мутантів, вона все ще боялася втрачати дорогоцінні хвилини, моменти, які можуть раптом зникнути або так ніколи і не настати, немов відчуваючи кожен удар секунди зворотного відліку. 

- Не знаю, з чого ти вирішила, що я пропоную тобі переспати, - тільки Хеллу, з його тоном і гордовитим виразом обличчя, вдавалося так глибоко вганяти в неї кігті своєї іронії. - Ми всього лише могли б лягти, обійнятися і заснути. Для початку. І це вже великий крок назустріч з мого боку. Поцілунки, де я все контролюю не беруться до уваги.