Лаванда Різ - Уламки паралелі, Лаванда Різ

- І як ти думаєш, куди б я міг подітися? - несподівано Хелл зістрибнув поруч з нею прямо з даху , легко і м'яко приземлившись на обидві ноги, як кішка. Те, що могло травмувати людину - для арахноіда було раз плюнути. - Вирішила, що я втік? - на його обличчі знову красувалася така незвична для його образу посмішка. - Приводів поки недостатньо, щоб тікати.

- Пф, - Сарі не хотілося, щоб він бачив, як вона нервує. - Просто в моєму світі теж легко розгубитися. Хіба мало, ти багато ще чого не знаєш, тебе, наприклад, може схопити поліція , і у тебе немає ні грошей , ні документів, ні телефону . ... Що ти робив на даху?

- Хімичив із супутниковою антеною, - недбало відмахнувся Хелл з видом «краще не розпитуй, ти все одно не зрозумієш». - А чому це ти знову закинула навчання? - чи то з інтересом, чи то з докором поцікавився він.

- Боже, - Сара закотила очі, попрямувавши до будинку. - Він дістався до соціальних мереж! ... Так склалося, Хелле. Розберемося з Івом і продовжу.

- Це потворна відмовка, - кинув він їй услід. І Сара з обуренням обернулася, готова до суперечки. - Причин для нервування завжди буде більш ніж достатньо, ідеального моменту може так і не настати, - додав Хелл. - Поки ти будеш його чекати - ти проґавиш своє життя. Так що замість того, щоб ходити і зітхати по кутах, сідала б краще за підручники.

   Не знаходячи слів, вона стояла і просто кліпала очима, хапаючи ротом повітря.

- Ось зараз візьми і скажи ще, що це не моя справа, - знущально сказав Хелл, підходячи ближче. - Тепер мене це стосується і мене б влаштувало, якби ти до мене прислухалася. Так, я вимогливий, - посміхнувся він у відповідь на її незадоволене сопіння. - І ще жах якийсь принциповий. Або ти приймеш мене таким, або ж ти будеш у мене пищати. ... Нагодуєш мене сніданком? - варіації його інтонацій вражали.

   Все ще переварюючи його слова з похмурим обличчям, Сара зварила кави і зробила тости, поставивши перед ним сніданок через десять хвилин.

- Що це за гидота? - скривився Хелл, сьорбнувши і відставивши від себе чашку кави.

- Це кава. Підбадьорливий напій, який п'ють майже всі на цій планеті, особливо з ранку, - пояснюючи, процідила вона, намагаючись не злитися.

- Ні! - категорично кинув Хелл, відмовляючись від такого сніданку.

Тоді Сара вирішила зробити ще одну спробу. Насипала пластівців і залила їх молоком, поставивши тарілку перед Хеллом.

- Я відчуваю, що ти сердишся, Саро, - Хелл взяв ложку, підозріло помішуючи мюслі.

- Ясна річ відчуваєш, - звузила очі дівчина, чекаючи того моменту, коли ж він нарешті спробує, щоб вивернути йому тарілку на голову, в разі якщо йому і це не сподобається. Але відправивши до рота декілька ложок, Хелл задовільно кивнув, і Сара, правда, все ще на нервах, сіла пити свою каву.

Сніданок пройшов в атмосфері мовчазних роздумів.

- Іди до мене, - Сара мало не впустила чашку, яку зібралася мити. Чути таку чарівну інтонацію від Хелла було приємно, але до цілковитого нерозуміння незвично.

Сара все ж підійшла, сваритися з ним їй зовсім не хотілося. Простягнувши руку, Хелл рішуче посадив її до себе на коліна:

- Саро, мені передаються твої найсильніші емоції, особливо коли ти їх не контролюєш, така ціна і суть мого з тобою зв'язку. З кожним з арахноідом окремо твій зв'язок буде якісно відрізнятися. З Павуком було по одному, з Івом по іншому, зі мною теж буде інакше.   На відстані я не можу тебе чути, бачити що ти робиш, але я тебе відчуваю, - кажучи це з самим серйозним виглядом, Хелл тим не менше, погладжував її по руці кінчиками своїх довгих пальців . - З цим у нас є проблема. Коли вранці ти раптом відчула дику паніку не знайшовши мене на місці - мене в цей час мало не розмазало по даху. Мені не подобається почуття страху. Страх не природний для арахноіда. Таке враження, що твоє життя висіло на волосині. Якщо ти будеш кожен раз боятися за будь-якого приводу, а я буду мчати до тебе, думаючи, що тебе  треба рятувати - вийде чортзна-що.

- Але це як рефлекс, Хелл! У деяких випадках це складно попередити заздалегідь! - заперечила Сара.

- Розумію. Тому і хочу навчити тебе спеціальній техніці «крику про допомогу». Коли ти дійсно опинишся в небезпеці. Звичайно, я буду намагатися, щоб цього не сталося, але про всяк випадок. ... Уяви сигнальний маяк. Заплющ очі, Сара. А тепер згадай почуття страху. Задави його в собі, а потім знову дай волю, ось він є, а ось його немає. Ніби він пульсує в тобі миготливим світлом . ... Досить. Нічого не відчувай, тільки мене. Я покажу тобі.

Сидячи з закритими очима, звільнившись від будь-яких думок, слухаючи голос Хелла, Сара відчула пульсуючу в собі силу, яка виходила саме від нього.

- Я зрозуміла, - відповіла вона, подивившись на хлопця з легкою  іронією. - Тобто, якщо на мене кинеться скажений єнот, ти не побіжиш мене рятувати з іншого кінця світу. Тільки якщо це будуть злодії або головорізи, тому що тоді я буду посилати тобі свій страх шпигунською азбукою.

Втупившись на нього, вона чомусь не могла відвести погляду від його зелених очей, що притягували її до себе немов магнітом. А потім Сара здогадалася, що справа зовсім не в погляді, а у відчуттях самого Хелла, якими він ділився з нею в дану хвилину.

- Чому б і ні, якщо ти цього теж хочеш? - проникливо прошепотів він. - Я дозволяю. Поцілуй мене.