Лаванда Різ - Уламки паралелі, Лаванда Різ

Глава 32

Відчуваючи себе абсолютно розбитою та втомленою, Сара переверталася з боку на бік. Перед очима проносилися картини пустки, обличчя мутантів, Павук, весь час ввижався голос Іва. Марно прокачавшись дві години, Сара піднялася з ліжка з диким головним болем. За вікном стояла глибока ніч. Хелл продовжував сидіти за комп'ютером і на цей раз він відразу ж зреагував на  кроки її босих ніг.

- Що це ти зібралася ковтати? - з'явився він на кухні відразу ж за нею.

- Не можу заснути, і голова розколюється. Занадто багато пережитого за день, а заспокійливі на травах мене вже не беруть. Не турбуйся, це всього лише аспірин.

- Так може мені тебе по спинці погладити, щоб ти задрімала? - з іронією сказав він, наливаючи і собі склянку води. - Або боїшся? - зелені очі Хелла примружилися, коли він вловив у її емоціях щось схоже на страх.

- З чого мені тебе боятися, Хелле? - витримала вона його погляд.

- Напевно, тому що здогадуєшся, що наші з тобою відносини не завжди будуть на відстані, що я буду мати претензії на твоє тіло.

- Ти ж начебто говорив, що не створений для відносин, і ми з тобою не пов'язані любовними клятвами, - смикнула вона плечем. - І тим більше, в моєму світі сотні тисяч дівчат: здорових, розумних, красивих, смішних, вибір великий. Без гнізда ти вільний отримувати будь-які відчуття, які тільки побажаєш. Не вдаючись до навіювання, звичайно, і дотримуючись правових  норм.

Хелл закотив очі, немов вона зморозила чергову дурість.

- А на хріна мені інші, якщо у мене зв'язок з тобою ?! - видав він. - До того ж на твої дотики я реагую більш-менш стерпно, з чужими так не вийде. Так що, Саро, якщо я захочу згадати що таке задоволення - я прийду до тебе.

- Які успіхи з пошуком даних? - миттю змінила вона тему з кам'яним обличчям.

- Ось тепер ти в паніці, - губи Хелла розтягнулися в посмішці. - Саро! - він пару раз клацнув перед нею пальцями. - Ти що ж за худобу мене тримаєш? - його емоції швидко змінювалися. Тепер Хелл сердився. - По відношенню до інших я запросто можу бути жорстоким, холоднокровним виродком. Але не до тебе. Ти частина моєї родини, частина мене. Я ні за що не завдам тобі  фізичного болю, і вже точно я не збираюся тебе ґвалтувати. … Йди вже спати! - роздратовано закінчив він, відвернувшись.

Каверзні виверти в характері були властиві не тільки йому, проходячи повз нього, Сара раптом вирішила перевірити , наскільки все-таки стерпні для нього її дотики.

- На добраніч, Хелле, - чмокнула вона його в щоку. І до її здивування він не шарахнувся як зазвичай. Погляд Хелла миттю спалахнув і Сара помітила як там скачуть усміхнені відблиски. - Я не можу бути для тебе настільки передбачуваною, - ображено прошепотіла вона. - Не говори, що ти це прорахував.

- А може ... - Хелл з загадковим виглядом потягнувся до її обличчя, - Я на це сподівався? - його обережний поцілунок в губи, змусив Сару судомно зітхнути. - Чому твої губи так смачно пахнуть, Саро? Чому поруч із тобою я відчуваю себе щасливим ідіотом ? - ще тихіше запитав він з чарівною інтонацією, знову потягнувшись до її губ.

На цей раз вона відповіла , дозволяючи його язику проникнути всередину. Приємні відчуття, які викликав цей поцілунок, поступово придушили інші емоції, але Хелл тримав її за руки, страхуючись від її дотиків, які він не зможе проконтролювати.

- Мені подобається, ... прокляття , хочу відчувати це особисто ще й ще , - прошепотів він, притиснувши її долоню до своєї щоки, продовжуючи  цілуватися. Такий чуттєвий порив бентежив і не міг не підкупити Сару на відповідну ласку. Тим більше що з усіх братів Павука цей неординарний і складний хлопець завжди вабив її до себе чимось незбагненним.

Сара й гадки не мала скільки вони ось так простояли із захватом цілуючись. Поцілунок арахноіда був унікальним, те, з яким бажанням рухалися його губи і аномальний язик, і те, що він переставав дихати, тому що легко міг якийсь час обходитися без кисню. А ось Сара задихалася і все ж не могла зупинитися. Тому що цей поцілунок вибив геть усі тяготи, тривоги і терзання. Замість них вона відчувала дурманне задоволення. Задоволення як панацея, як знеболююче, як порятунок, як черговий ковток свого  мутованого життя.

- Підемо в ліжко, - в пориві шепнула вона, готова одним махом переступити минулі відносини. Але Хелл раптом заперечливо похитав головою, відпускаючи її.

- Не все відразу і не сьогодні. На щастя, в цьому світі у нас є купа часу, щоб дозволити собі розкіш не поспішати. Відправляю тебе спати саму, - він навіть не сумнівався коли вимовляв ці слова. - Тим більше у мене ще повно справ.

- Саро! - гукнув її Хелл, коли вона майже повернула за ріг. - Я не збираюся ставати чиєюсь заміною.

Сара розуміюче кивнула, боязко вибачаючись посмішкою. Глибоко в душі вона навіть відчувала полегшення від того, що саме цей арахноід виявився поруч з нею, адже Хелл мав здавалося б не поєднані властивості характеру - гнучкість та принципіальна твердість. Будь на його місці Павук, той би без коливань позбавив Іва життя, а ось Хелл вмів досягати мети оптімально-врівноваженим шляхом , Хелл вмів слухати і вмів спостерігати, Сара ні секунди не сумнівалася, що може сміливо довірити йому власне життя.

Прокинувшись майже об одинадцятій ранку, перше, що вона зробила - пішла шукати Хелла. Не знайшовши хлопця , Сара почала голосно кликати його на ім'я, одночасно заповнюючи страхом. Вибігши у двір, вона оббігла навколо будинку, затримавшись поглядом на березі океану, але арахноіда ніде не спостерігалося.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍