Ізабель Азімова - Новий кінець , Ізабель Азімова

- Не правда! Я йду назад в зал - я хотіла розвернутись і не продовжувати цю розмову, бо брехати я не вміла, а зізнаватись йому, що мені стало цікаво і я вирішила його підслухати, я точно не хотіла. Повернувшись, що піти назад додивитись цей фільм, Деміан вже вдруге схопив мене за руку і розвернув до себе. Таким чинном ми стояли дуже близько і я відчувала дихання чоловіка на своєму обличчі. Я відчувала себе дуже ніяково, але при цьому мене тягнуло до цього чоловіка і я хотіла зробити якусь дурну річ, - Відпусти - я не хотіла, щоб він мене відпускав.

- А якщо я не хочу? - чоловік дивився мені прямо в очі і я відчула, як мої обличчя почервоніло і мені не вистачало повітря. Я була в полоні цих зелених очей і мені здалось, що колись я вже бачила їх, - Що якщо я...- але він не встиг договорити, я ми почули голос Лілі і я швидко відштовхнулась від Деміана. Треба було взагалі його не слухати, а одразу повртатись в зал.

- Що ви тут робите? - запитала Лілі і в її голосі звучав гнів. Я не хотіла сваратись з дівчиною з якою тільки почала працювати. Поруч з нею стояв Люк по його образу обличчя, я зрозуміла, що йому ніяково і він взагалі не розуміє, що тут відбувається.

- Розмовляли - сухо відповів Деміана, а я дивилась на Люка і хотіла йому пояснити, чого мене так довго не було.

- Я думаю нам вже час йти - сказала я і до мене ближче підійшов Люк. Лілі щось тихо сказала Деміану і ми швидко з ними попрощались. Вся ця ситуація була дивною. Коли ми вже підходили до машини я вирішила сказати Люку:

- Люк, вибач, що я так неочікувано вийшла з залу, мені подзвонила подруга, а потім я побачила Деміана і ми про дещо говорили... - я не встигла договорити, як Люк мене перебив.

- Ейло, тобі не треба виправдовуватись, я знаю, як іноді може вести себе мій брат, сподіваюсь він тобі нічого такого не сказав?

- Ні, сьогодні він був трохи добріший, ніж тоді на пляжі - відповіла я і ми з Люк посміхнулись від моєї фрази. Цікаво Деміан і вдома так себе поводить? Хоча мене не повинно це цікавити.

Весь час, поки ми їхали до мого гуртожитку, Люк розповідав мені про те, як йому сподобався фільм, а я його слухала і дивилась у вікно, розглядаючи вечернє місто. Коли ми під'їхали до гуртожутку, Люк повернувся до мене.

- Я би хотів, щоб цей вечір пройшов по іншому - сказав Люк і трохи приблизився до мене.

- Я теж.

- Чи ми можемо якось повторити тільки без мого брата і його подружки?

- Я думаю так - посміхнулась я і побачила, що обличчя Люка ще більше приближується до мене. В цей момент йому подзвонив телефон і тим самим, врятував мене від ще однієї ніякової ситуцїї за цей вечір. Викораставши ситуацію я попрощалась з Люком і вийшла з машини. Поки я піднімалась в свою кімнату, я думала про Деміана і його очі. Що би сталося, якщо Лілі і Люк не вийшли з залу? Коли я відкрила двері кімнати, то побачила, що сусідки знову немає. Перевдягнувшись у піжаму в мене не було сил йти до душу, тому я одразу лягла до ліжка і завели годинник на ранок. Цієї ночі мені знов снився загадковий чоловік і його зелені очі.