Ізабель Азімова - Новий кінець , Ізабель Азімова

5.

«Чи це фінал, чи це початок»

Коли ми з Люком приїхали в кінотеатр на вулиці вже темніло. По дорозі в кіно ми сперечались щодо фільму який будемо дивитись і все таки я перемогла. Я сподівалась провести цей вечір в хорошій компанїї свого друга і трохи розслабитись після першого робочого дня. Поки Люк пішов за попкорном, я стояла неподалік і роздивлялась афіши інших фільмів. Фільм який ми будем з Люком дивитись, я хотіла ще декілька місяців тому переглянути з Нерезою, але зараз кожна з нас зайнята своїм життям, тому я думаю вона була б не проти, що я подивлюсь його з Люком.

- Ейло, яка неочікувана зустріч! - сзаду себе я почула дуже знайомий жіночий голос і коли обернулась побачила Лілі і, о боже... Деміана. Все таки мої здогадки щодо їх "дружби" виявились вірними. Я взагалі неочікувала побачити ще колись цього чоловіка ще й в компанїї моєї подруги з книгарні. Сама того не розуміючи, я відчула сильне роздратування.

- Думаю Ейла дуже рада нас бачити - посміхнувся Деміан і коли Лілі не дивилась на нього, підморгнув мені.

- Привіт, ви теж на якийсь фільм йдете? - коли я це сказала, я не впізнала свій голос. Мені не подобалось, як я реагувала, коли Деміан був поруч.

- Не знав, що в кінотеатр ходять за чимось іншим - єхидно посміхнувся чоловік.

- Ви знайомі? - дуже голосно запитала Лілі і з очікуванням моєї відповіді, подивилась на мене, а я вирішила не реагувати на відповідь Деміана.

- Нещодавно познайомились - одночасно сказали ми з Деміаном. Він закатив очі, я обернулась в пошуках Люка. Коли ми проходили острівок з попкорном, там не було стільки людей, чого ж він так довго?

Як тільки я про це подумала, я побачила Люка з двома корзинками попкорну і чим ближче він до нас наближався, тим більше на його обличчі було нерозуміння.

- Деміан? Не знав, що ти сьогодні будеш тут - якось ніяково Люк подивився на Деміана і Лілі і передав мені мій попкорн.

- Дякую - тихо сказала я, а Люк навіть не подивився на мене. Його поведінка здавалась мені дивною, можливо йому теж не подобалась вся ця неочікувана зустріч з його братом.

- На який фільм ви зібрались? - запитала Лілі.

- На «Завжди буду тебе ненавидіти» - відповів Люк, а я навіть не мала бажання розмовляти з Лілі і Деміаном. Я не знала чого я так гостро реагувала і хотіла заспокоїтись.

- Як завжди, якісь казки про кохання - насміхнувся Деміан.

- Але ми теж на нього йдем! - вигукнула Лілі. О ні! Це означало провести наступні декілька годин разом з ними. Сподіваюсь в нас різні місця в залі і ми з Люком будемо сидіти дуже і дуже далеко, - сеанс за пʼять хвилин, йдемо! - Лілі схопила Деміана за руку і вони пішли вперед.

- Ейло, вибач,я не знав, що вони будуть тут - за довгий час Люк подивився і в його погляді я побачила краплі провини.

- Це не твоя провина, йдем дивитись фільм - я старалась посміхнутись так, щоб Люк не помітив наскільки ця ситуація мені не подобалась.

Показавши свої білети при вході, ми четверо зайшли в зал і побачили, що в залі майже нікого не було. Це було дивно, адже був вечір і я сподівалась побачити багато людей.
Наші з Люком місця були в середньому ряду і як тільки ми почали сідати, я побачила, як Лілі і Деміан піднялись на найвищий ряд. Я майже зраділа, що ми сидимо не поруч і вечір з Люком пройде спокійно, як почула голос Деміана:

- Сідайте до нас, все одно тут нікого немає і судячи по залу ніхто вже і не прийде - Лілі подивилась на нього, явно не очікуючи, що він запропонує нам це і напевно теж сподіваючись провести вечір з ним наодинці.

- Ейло, що думаєш? - Люк глянув на мене і я рада, що він запитав мене.

- Я не проти - насправді, я не знаю для чого я погодилась, але Деміан був братом Люка і я не хотіла показувати другові, що наші взаємовідносини з його братом, далекі від ідеалу.

Ми піднялись на найвищий ряд і я сиділа біля Люка і також біля Деміана. Я почувалась трохи некомфортно, але сподіваюсь Деміан буде дивитись фільм і ми не будемо заважати один одному. Коли наш перегляд почався, усі сиділи тихо і навіть Люка настільки зацікавив фільм, що він жодного разу за пів години перегляду нічого не запитав. Я була рада, що хоч хтось отримував задоволення від сьогоднішнього вечору. Мені ж фільм здавався нудним і час від часу, я помічала погляд Деміана на своєму обличчі. Він прийшов сюди з Лілі, але я не помітила, щоб вона його сильно цікавила. Весь час вона в нього щось питала, а він неохочо їй відповідав. Пройшов ще деякий час і я побачила, як Деміан піднявся зі свого місця і кудись пішов. Думаю він пішов в туалет або ще кудись, або можливо до дому, тоді ще є шанс, що цей вечір закінчиться добре. В цей момент я почула, що мені дзвонить телефон і це була Нереза. Швидко сказавши Люку, що зараз прийду, я майже вибігла з зали.

- Нереза? - сказала я в телефон, але почула тільки тишу. Почекав ще декілька секунд я скинула виклик і подзвонила подрузі, ще декілька разів. Це було дивно, але я сподівалась, що в кінотеатрі був поганий зв'язкок і, як тільки я прийду до дому, передзвоню ще раз. Я вже хотіла вертатись назад, як почула голос Деміана.

- Я думаю це вона - майже кричав в телефон Деміан, а я підійшла трохи ближче, щоб чути. Не варто було його підслуховувати, але ноги не слухались мене, - я тобі кажу, вона копія цієї дівчини, тобто не копія, це вона і є! - в цей момент чоловік наче відчув, що я все чую і подивився прям на то місце, де я стояла. Розвернувшись, я вирішила швидко йти назад в зал, можливо чоловік не зверне на це уваги. Але Деміан наздогнав мене і схопив мене за руку.

- Хіба тебе батьки не навчили, що післуховувати не гарно? - я очікувала почути злість в голосі чоловіка, але він був більше зацікавлений.

- Я не хотіла післуховувати, мені подзвонив телефон і я теж вийшла, а потім почула тебе - я старалась казати спокійно і можна сказати, я навіть не врала, частина з цього була правдою.

- І тому, коли почула, що я теж розмовляю вирішила підійти ближче і підслухати - це було не питання, більше було схоже на те, що чоловік сміється з мене.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍