Олександр Васильович Афонін - І день як вимір нашого життя

у чашку кави зранку…»   «Вроде, дождь пообещали…»   «Під вечір небо колір свій змінило…»   «Спекотний день вже розпочав ходу…»   «Постою перед сном я чуть-чуть у окна…»   «Не кожен може гідно хрест свій нести…»   «Засинає натомлене місто… І північ…»   «Після вчорашнього тепла…»   «Вновь полноликая луна…»   «Гуляє ще ранок липневий…»   «Цвіт папороті я іду шукати…»   «Місто, спеленуте сонячним ранком…»   «Спекотний день вже розпочав свій хід…»   «Віддзеркалює озера плесо…»   «Після дощу усе повеселіло…»   «Дневной прогноз вернул сегодня лето…»   «Заступає місяць на сторожу…»   «Липневе сонце вдень ще сліпить очі…»   «В поезії основа – слово…»   «Серпневий вечір, як на піку літа…»   «А деревья-то выросли как…»   «Незабутнє… Те, що позабути…»   «Яке блаженство – дощ в серпневу спеку…»   До ювілею Михайла Ватуляка   «І знову місяць, зовсім юний…»   «Перечекаймо ці спекотні дні…»   «Поблекло, выгорело небо…»   «Лягли на небо хмари килимово…»   «Похмуре небо в вікна заглядає…»   «Так хочеться почути плескіт хвиль…»   «Вже жовтим листом осінь нас лякає…»   «Вітерець сьогодні не серпневий…»   «Запах яблук заповнив всю хату…»   «Загорніть мені літа, будь ласка…»   «Продлил Всевышний лето нам…»   «Сегодня город в очень странной дымке…»   «Як швидко пролетіло літо…»   «Повисли хмари низько-низько…» Журавлиним ключем відкриваються осені двері…   «Ну, от і все. Помчала верховіттям…»   «Ловлю я залишки тепла…»