Олександр Васильович Афонін - І день як вимір нашого життя

«Журавлиним ключем відчиняються осені двері…»   «В цей день осінній, як ніколи…»   «Опять кипит в ночи работа…»   «Спохмурніло небо, спохмурніло…»   «Прохладный день сегодня – диво…»   «Похмурий захід сонця нині…»   «Утро пугает осенней прохладой…»   «Дым от осеннего костра поплыл по саду…»   «І знов колісний перестук…»   «Брижить воду в калюжах поривами вітру…»   «Яка ж бо тиша… Боже, яка тиша…»   «Палитра осени все ярче…»   «Все якось раптом посіріло…»   «Чарівнице… Шепчу, як молитву…»   «Ліхтарі в осінній позолоті…»   «Не йду, повзу. Така слизота…»   «Скотився день у морок ночі…»   «Дух осені холодно-пряний…»   «В душе осенний листопад…»   «Ось дощ пішов, дрібненький і неспішний…»   «Наробив холодний вітер…»   «Ранок осінній похмурий, незрячий…»   «Затихают шаги в полумраке густом переулка…»   «День сонячний і ясний, а холодний…»   «І знову жовтень. Швидко холодає…»   «Темніє швидко. Вітер замітає…»   Случайная попутчица   «Нам вновь пообещали „бабье лето“…»   «Попускають, попускають передчасні холоди…»   «Сьогодні рано сонце жовтим оком…»   «День вихідний, а так пройшов буденно…»   «Ох, тяжко ж як людей єднать докупи…»   «Жене вітер білі хмари…»   «Пьяный бреду по улице…»   «Плесну я водочки в стакан…»   «Яскравий місяць в небі так близенько…»   «Розгулявся на ніч вітер…»   «Всі сходи заліпило жовтим листям…»   «Який же день сьогодні соковитий…»   «Не вся злетіла позолота…»   «Тает октябрь… Облетают последние