Олександр Васильович Афонін - І день як вимір нашого життя

«Вам светлой ночи под луной…»   «Заплітає червень коси на вербі…»   «А він прийшов із вранішньої хмари…»   «Вже ніч давно, а я сиджу, чекаю…»   «По Фаренгейту двадцать три… В ночи…»   «Між колоссям житнім сині квіти…»   Метро   «Кажется, дождь собирается…»   «А завтра снова будет лето…»   «Мечутся по небушку облака…»   «Хай все вам буде до душі…»   «Бывают разные рассветы…»   «Віддзеркалює сонце у вікон очах…»   «В червневім небі зорі – наче очі…»   «Сияет в небе полная Луна…»   «Догорает закатное солнце в домах…»   «Якась не літня зовсім прохолода…»   «Небес закатных полоса…»   Розмова   «Привет, Берлин! Давно мы не видались…»   «Вечер на Шпрее. Люди танцуют сальсу…»   «Спекотний день змінив спекотний вечір…»   «В Берлине нынче – словно в печке…»   «В спекотний день асфальт тече рікою…»   «В Берліні нині майже осінь…»   «Червень добігає середини…»   «Іще не липень, та вже пахнуть медом…»   «Если вам расскажет кто-то…»   «Один лиш день, вчорашній, прохолодний…»   «Спочатку мерехтнули блискавиці…»   «Спекотний день. З небес святий Ярило…»   «Дрімає місто в темряві спекотній…»   «Обильно поливает дворник…»   «Хоч ранок ще, а небо вже спекотне…»   «Исчезают солнечные блики…»   «Ночь так ждала, что вдруг примчится день…»   «На полке узенькой вагонной…»   «Після усіх одеських різносолів…»   «Сегодня ночью будут падать звезды…»   «Мо’, по життю я отакий невдаха…»   «Сипну