Олександр Васильович Афонін - І день як вимір нашого життя

href=#t72> «За що люблю я місяць травень…»   «День уходящий разукрасил небо…»   «Набубнявіло небо низьке…»   «На каштанах вновь вспыхнули свечи…»   «Дощ весняний короткочасний…»   «Я відчиняю двері в ніч…»   «Похмуре небо низько висне…»   «Жасминовая ночь… Весенний плотный ливень…»   «Бентежний дух весни…»   «Все. Місяць травень літа добігає…»   «Заблукав десь вітер поміж листя…»   «Весна так стрімко в літо перейшла…»   «Сегодня желтая луна…»   «Чарівним акацій ароматом…»   Останній дзвоник   «Тьохнув, немов сердечко, ранок нового дня…»   «Дождя седая пелена…»   «Эх, дороги-дороги… Эх, по жизни пути…»   «Я родниковой свежестью утра…»   «Сьогодні місто зранку у тумані…» Вже червень перші трави косить   «Тепло, тихо… Ранок літній…»   «Просто ранок, в спокої і тиші…»   «У ніч липневу гріх великий спати…»   «Из-за угла выглядывает лето…»   «Вранці заступили небо хмари…»   «Все небо в білих блискавицях…»   «Дощить, дощить… Немов в проріху…»   «Купается в волнах заката…»   «Вечірнє сонце золоте проміння…»   «Липка волога обгортає тіло…»   «Як гарно впасти у траву…»   «Розмили хмари на світанку…»   «Мрячить вже з ранку, наче восени…»   Внучке Катеньке в День рождения   Моей дочери Леночке   «А солнце клонится к закату…»   «День растворился незаметно…»   «Пятница. Утро, прохладой сквозящее…»   «Пташиний спів згортається, стихає…»   «Вже червень перші трави косить…»