ліліанаа - Ти - і є моя вбивця , ліліанаа

Ми ще довго стояли так, ніхто з вас не наважувався зробити перший крок. Я чула як билося серце хлопця, тому впевнена, що Арлен також чув шалений стукіт мого серця. Хлопець зітхнувши зробив крок від мене, я глянула на нього піймаючи зоровий контакт.

 - Я забрав твій другий поцілунок, Конвалія. - сказав Арлен й легко посміхнувся. Я торкнулася до своїх губ.

 - А, так, ти й другий собі забрав. - тихо підтвердила його слова. 

 - Алісія, я.. - Арлена перервав дзвінок дверей, він глянув на мене та пішов їх відкрити. І ось я чую невдоволення свого тим часового сусіда по квартирі, згодом ще один чоловічий голос лунав звідти. Підійти я не могла, але й слухати також. Я пихнула сусідній стільчик і закричала.

 - Арлен! Допоможи мені будь ласка! - кричала я і він тут як тут з'явився на порозі кухні, з не розумінням дивився на мене.

 - Я подумав ти впала.- сказав він звівши брови разом, мені стало ніяково за це.

 - Вибач, але ти з кимось сварився там і я тільки так придумала повернути тебе. - після моїх слів підійшов Томас.

 - То ти повернути його хотіла? - запитав Томас, я глянула на Арлена і знову на його брата.

 - Томас? Що ти тут робиш? - шоковано запитала я.

 - Захотів провідати свою любу подружку, але я невчасно. Бо вона тут з моїм братиком. - бридко сказав він, що взагалі з ним я не розумію. 

 - Томасе, що з тобою відбувається? Ти сам мене привів у будинок і знав, що там буде твій брат. Було всім відомо, що ми познайомимося, але як сильно зайде це знайомство не стосується нікого крім нас! - сказала я на емоціях, помітила легку посмішку Арлена і невдоволення Томаса.

 - Всі 5 років ти тримала мене у френдзоні, а щойно знайомого чувака ти ледь в постіль не тягнеш. - мов виплюнув Томас, Арлен вдарив його та почав штовхати його з квартири.

 - Я не дозволю вам бути разом! - крикнув Томас і невдовзі почула звук закриття дверей. Коли на кухню повернувся Арлен, я ледь стримувала сльози. Це було боляче чути від свого найкращого друга.

 - Алісія. - почула голос Арлена поряд і глянула на нього.

 - Вибач, цього взагалі не мало бути. Я не розумію чому він так сказав, але благаю пробач йому. Він дурень, з всіма дівчатами такий. - Арлен зараз вибачається за свого брата, але ж він не повинен цього робити..

 - Навіщо ти це робиш? Доглядаєш мене бо винен у моєму теперішньому стані Томас і вибачаєшся за нього. Тобі хіба не всеодно? - запитала та зморгнула сльози.

 - Ні, не всеодно. Дай мені ще трохи часу і я тобі все розкажу, Конвалія. - попросив він, я не зрозуміла його і він зрозумів це по моєму обличчю. Але нічого не сказав.

 - Можеш дати мені овочі з холодильника? - запитала хлопця.

 - В тебе є настрій зараз щось готувати? - отримала питання від Арлена.

 - Але я повинна тебе нагодувати. - сказала я.

 - Ти мені нічого не повинна, я й сам взмозі це зробити. - відповів він, я глянула на нього і зітхнула.