Лаванда Різ - Душа дракона, Лаванда Різ

- Добре. Я приймаю твою клятву. І попереджу тебе всього лише раз, - Шай притиснувся до її вуха, - Ти дуже розумна і красива, Джинджер, ти зводиш мене з розуму, це правда. А ще ти впевнена, що хитрість твоя головна якість. Це не так, тому що перехитрити мене або що-небудь приховати від мене - неможливо. Якщо я дізнаюся, що ти любиш чи тягнешся до когось душею сильніше дозволеного . ... Клянуся, я не хотів би завдавати тобі болю, тому не змушуй мене демонструвати тобі свою звірячу суть, ту, перед якою тремтить Чорна лють. Твоє тепло повинно належати лише мені! - і по тому, як він це сказав, Джин зрозуміла, що він не жартує. Трохи відсторонившись , вона лизнула його в шию. Вона знала, як погасити цей вогонь і розпалити інший, задуваючи гнів та  розпалюючи пристрасть у схоже одержимого нею дракона. Після чого вона знову опинилася на ліжку під ним.

- А ось це вже виклик! - пробурмотів Шай. - Дражнити мене небезпечно, але ось так завжди будь ласка, мені подобається. Нехай ще постоять, не глиняні, не розсиплються, я зайнятий більш важливою справою.... Джинджер ...

   До вечора вони все ж прибули до Рейгу. Шай особисто приніс її на собі. Джин всього лише раз відвідувала цю цитадель, але і тоді, коли її переслідував Атаван, тут не було так страшно та  моторошно. Вражала тиша. Ні кроків, ні шепоту, згасли фарби, життя у цих стінах немов знітилось та потемніло, як зірвана квітка.

Горда цитадель здалася на милість правителя інших драконів. Котрий  зараз крокував поруч із Джин.

- Тобі доведеться подивитися в очі кожному з них. Не поспішай. Якщо втомишся, можеш відпочити. Я буду поруч. Буквально. Дивись уважно, колупай їхні душі безжально. Раджу відгородитися від властивого тобі співчуття, тому що будь-який з них, якщо він затаїв ненависть та непокору, одного разу вдарить у спину, а нам цього непотрібно. Ми повинні дбати про безпеку, як майбутній матері, тобі належить концентруватися на цьому. … Заради чорного дракона.

- Чорного? – не зрозуміла Джин, глянувши на Шая.

- Твій син, - посміхнувся тарр. – Народиться чорний дракон.

Двері у загальний зал, який звик до бурхливих бенкетів, пишних  прийомів розбещеного владою Сабура, відчинилися і Джин на мить завмерла. На підлозі, опустивши голови, під охороною воїнів Чорної люті, стояли на колінах дійсно близько трьохсот владик, серед них були також і жінки дракони, і деякі з них змучилися очікуванням та скутістю рабської пози.

- Навіщо ти так з ними поводишся, якщо вже вони здалися? - тихо запитала вона у Шая, якого зацікавила її реакція.

- Щоб дати їм відчути з ким вони мають справу, - відповів він , недбало знизивши плечима, немов справа стосувалася якоїсь дурниці. Він легенько підштовхнув дівчину вперед, пройшов з нею до самого трону намісника, сівши на нього, як так і треба було.

- А тепер славні владики та владичиці півночі, я пропоную вам уважно мене послухати! - його сильний голос суворою луною розлетівся по всьому залу. - Поки я літав за вірною мені іскрою, - при цьому Шай ще раз з уважною прискіпливістю глянув на Джин. - У вас був час все обдумати та прийняти свою долю. Ми підійдемо до кожного з вас. Не варто закриватися та ховати думки, це може бути небезпечно. Вітається відвертість та відкритість. Дуже скоро багато хто з вас приєднається до своїх родин і на ваших землях запанує порядок та спокій. Ти готова, мила? - простягнув він руку Джин, якій було явно не по собі чути від нього подібне звернення, бо вона одразу похмурнішала та насупилась. Бути іграшкою - незавидна доля, але не це її бентежило зараз більш за все.

Витягнувши меча, Шай підійшов до першого полоненого владики. В очі якого одразу поринула іскра. Там вона побачила багато, але більше за все страху. Цей дракон здався, не маючи ні найменшого бажання плести змови та йти проти тарра Чорної люті. Перевівши погляд на Шая, Джин ствердно кивнула.

- Чудово, владика Фііт, я приймаю клятву, ваша вірність мені ще послужить півночі. А тепер ідіть, ви вільні! - промовив Шай. І ледве живий від страху владика з полегшенням підвівся на ноги, квапливо залишаючи зал.