Лаванда Різ - Душа дракона, Лаванда Різ

Розділ 39

Вони просувалися по ряду повільно, звільняючи владик одного за іншим, але атмосфера загострювалася, адже Джин мала справу з драконами, чиї характери не завжди підпорядковувалися навіть їм самим. Десь в середині ряду, ледве протиснувшись у свідомість смарагдового дракона, Джин не відчула його щирого бажання прийняти тарра своїм правителем. Відірвавши від нього погляд, вона засумнівалася. Не побачивши звичного кивка, Шай без роздумів махнув мечем, знісши тому владиці голову, яка впала прямо під ноги зблідлій дівчині, заплямував кров'ю поділ її сукні. Не знаходячи слів, вона з жахом глянула на Шая потемнілими, кричущими очима.

- Твого сумніву на обличчі вже для мене досить! - відповів він їй. - Варта, вигнати рід цього владики з цитаделі! - його наказ одразу кинулися виконувати воїни Чорної люті.

- Мені потрібно на повітря! - заявила Джин, поспішаючи до виходу, затиснувши долонею рота.

Він мовчки стояв поруч та дивився як вона бореться зі своєю нудотою. А Джин намагалася змиритися з тим, що відбувається, і те що тепер він завжди буде поруч з нею, ось як зараз, стояти, схрестивши руки на грудях і чекати. Вартувати її поки ціла цитадель стоїть та тремтить перед ним на колінах, тому що для нього нічого не варто навести жах на півсвіту. Високий, сильний, від нього віяло драконівською владністю, він підкорював своїм безумовним авторитетом та … красою. Мабуть, тепер Джин могла погодитися з Ірмою, що Шай дійсно був видатним чоловіком, який різко виділявся серед усіх інших, прекрасний та небезпечний дракон.

- Це послужить уроком для тих, хто все ще залишився там стояти, - недбалим тоном кинув він, ні з того, ні з сього раптом вирішивши пояснити.

- А якщо його рідні, брати, сестри, діти, не поділяють його поглядів? Я готова переглянути кожного з них, навіщо відразу всіх карати? - нарешті повернулася вона до нього, зашарівшись на холодному повітрі.

- Пізніше можливо ти їх побачиш. Нічого з ними не станеться, поживуть у горах, стануть трохи смирнішими, оцінять красу втрачених зручностей. А коли їм набридне полювати на диких кіз і вони захочуть довести мені свою відданість - я подумаю. Бути правителем, Джинджер - значить чинити жорстко. Ти повинна це прийняти в мені.

- Ти мене мучиш, - прошепотіла вона, закривши очі.

- Зовсім ні, - прибравши пасмо її волосся, зітхнувши, Шай погладив її по щоці. - Просто ти так все сприймаєш. ... Поцілуй мене, Джин!

Підвівшись навшпиньки, вона хоч і без радості, але слухняно потягнулася до його губ, поцілувавши його з ніжністю на яку була зараз здатна.

- Боятися мене це нормально, - сказав Шай, не зводячи з неї очей. - А ось цілувати мене так - ні.

Вона б упала під його божевільним напором, якби він її не тримав. Шаю ці поцілунки приносили не аби яке задоволення, здавалося, він не збирався зупинятися, стогнучи та притискаючи її до себе, наочно даючи їй відчути, який він збуджений. Губи у Джин горіли, аж голова йшла обертом, і вона вже не просто боялася його, вона побоювалася його ненаситності.

- Шкода, що у мене так багато справ. Інакше замкнувся б із тобою, і цілий місяць не випускав би з кімнати, пестячи тебе до нестями, - тихо промовив Шай, відпускаючи її від себе. - Але нічого, у нас буде час надолужити.

- Якщо б мені тільки зрозуміти причину твоєї одержимості, - похитала вона головою. - А що тебе зі мною вистачило б тільки на місяць? - підсікла вона його. - А після відправився б гратися з іншими спокусницями?

- Ти зараз добалакаєшся у мене, Джин, - застережливо посміхнувся Шай. - Колись ти будеш завзято стежити за тим, щоб я не звертав уваги на інших жінок, ось побачиш. А тепер підемо, закінчимо розпочате. Мені потрібна твоя допомога, Джинджер, - беручи її за руку, Шай пильно подивився в ці фіалкові очі, відзначаючи про себе, що вона дійсно впоралася зі своєю ненавистю по відношенню до нього. Джин більше не мріяла його вбити.

Він стратив ще чотирьох, решта пройшли перевірку та були відпущені додому, несучи у собі трепет перед лицем Чорної люті.

- Як же я втомилася, - слабким голосом відгукнулася Джин, коли за останнім владикою зачинилися двері. - Хочу викинути цю сукню.

- В апартаментах колишнього намісника є купальня розміром з озеро. Пішли, я допоможу тобі змити з себе цей день, - якщо Джин вже  не відчувала ніг від втоми, то Шай виглядав навпаки бадьорим і навіть задоволеним.

- Я так і не запитала, що ви зробили з намісником Сабуром?

- Завтра його прилюдно стратять, - коротко відповів Шай, підхопивши її на руки. - Так буде швидше.

Шай орієнтувався у цитаделі немов народився тут і виріс.

По ширині купальні була видовбана рівна квадратна та глибока яма, заповнена водою, чистою та гарячою. Її розміри змусили Джин охнути, тут і справді можна було плавати як у озері. Шай безцеремонно здер з неї забруднену кров'ю сукню, не шкодуючи тканини, жбурнувши її в дальній кут. Розплів її коси, роздягнувся сам, і потягнув її за собою у  воду. Мовчки, зосереджено, ніби й справді зібрався її мити. Спочатку так і було, мильна мочалка в його руках ковзала по її плечах, спині і животі, дихання Шая ставало гучним, рухи все повільнішими, поки його руки під водою не розсунули її стегна. Джина не залишалася байдужою, якщо вже не виходило дару іскри підпорядкувати цього дракона, вона вирішила намагатися зробити це за допомогою любовних утіх, щоб хоч якось контролювати цього монстра. Обхопивши долонею його чоловічі принади, вона почала повільно пестити збудженого владику. Шай застогнав від задоволення. ... А потім раптом різко надавав їй на маківку, втопивши її під водою, не дозволяючи якийсь час виринути. Коли він все ж таки її відпустив, Джин мало не вистрибнула з води, кашляючи та плюючись водою.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍