Лаванда Різ - Душа дракона, Лаванда Різ

- Мило потрібно було змити, - криво посміхнувся Шай, примружившись.

Розвернувшись, Джин відпливла до краю ями, вхопившись за верхню сходинку спуску:

- Що ж ти тоді від мене хочеш? - глухо запитала вона.

- Щоб ти хотіла мене по-справжньому, а не шукала способу управляти мною ! Ніхто не зможе мене собі підпорядкувати, навіть ти! Незважаючи на те, що ти якраз для мене бажана без усяких намірів, - стрибнувши, Шай сів на сходинку, хижо посміхнувшись, - Мені сподобалося, як ти до мене торкалася, але я не відчував щирості, Джинджер. Адже я казав тобі, що мене не можна провести? Спробуй ще раз, тільки використовуй рот.

Джин поглянула на нього, очі в неї розширилися, після чого вона відвела погляд, закусивши губу, і не поворухнулася.

- Ось бачиш, а коханому чоловікові ти б не відмовила, - ураженим тоном зауважив їй Шай. - Де ж твоє «приймати з вдячністю і віддаватися з бажанням»?

- Я і не пручалася, віддаючись тобі, - прошепотіла вона. - Але ... ти хочеш від мене так багато і відразу. Я не вільна наказувати своєму серцю. Пробач мені за те, що не кохаю тебе, - Джин все ще не дивилася у його бік. - Ти ж сам казав, що кохання це хвороба. Навіщо тобі та любов?

- Я не вимагаю від тебе палкої любові, але у мене таке відчуття, що ти цілуєш і торкаєшся мене від безвиході та страху. А цього добра у мене і так вистачає. Від тебе я чекав іншого. ... Підемо, покажу, де ти можеш переночувати.

Їй і так було важко на душі, а зміна настрою Шая тільки додала гірких думок та виру почуттів. Він привів її до однієї з кімнат, одразу збираючись йти геть. Але Джин рішуче заступила собою двері.

- Ні! Я хочу, щоб ти залишився зі мною. Я буду дурепою, якщо дозволю тобі зараз піти! - заявила вона. І те, що блиснуло в її очах, вже було схоже на щирість. Тому Шай коливався.

- Чи не хитрістю так мудрістю. І що раптом на тебе найшло?

- Я не можу допустити, щоб ти пішов та випустив пар з якою-небудь ... - Джин не доказала, сердячись на нього за його усмішку.

- Взагалі-то я планував перетерпіти, - сміючись, промовив Шай. - Але раз ти наполягаєш. Спробуєш ще раз?

- Роздягайся, тарр! - прошипіла вона, стягнувши з себе свою сукню, швидше, ніж він встиг моргнути.

Посміхаючись, Шай повільно роздягнувся, стежачи за нею очима. Штовхнувши його на ліжко, Джин рішуче осідлала його зверху, схопивши за руки, не дозволяючи себе торкатися. З жаром поцілувавши його в губи, вона з почуттям вкусила його за нижню губу, потім за підборіддя .

- Як же ти мене злиш! Але я не боюся тебе, не зараз. Моє тіло може ти собі і підкориш, а ось моє серце ще потрібно заслужити! - промовила вона, спускаючись губами до його грудей, легенько покусуючи шкіру. Потім її губи і зуби спустилися нижче.

Шай тремтів. Його пальці судорожно вчепилися у простирадло, йому і в голову не приходило зупиняти її, особливо тепер, коли вона таке виробляла тими губами, він був готовий розірватися від збудження. Вона дала йому те, чого він хотів , і вперше у житті Джин почула подібні чоловічі стогони. Важко дихаючи, Шай все ще тремтів з закритими очима. Джин розтягнулася поряд з ним, вивчаючи свого коханця уважним поглядом.

- Таке враження, що подібне задоволення ти отримав вперше, - обережно заговорила вона.

- Вся справа у тобі, - прошепотів він. - З тобою вперше вийшло такої сили. Дякую. Тепер ти злишся на мене трохи менше? …Тепер ти знаєш мій смак.

- Ти незбагненний, - похитала головою Джин. - З одного боку жахливе чудовисько, а з іншого ...

- Що з іншого? – розплющив він очі.

- Я вирішила, як поступлю з Атаваном, - кинула Джин, проігнорувавши його питання.

- Прекрасно, я сам додумаюся! Так що ти зробиш з вбивцею твого чоловіка?

- Дізнаєшся, коли повернеш мене на Угрюм гору.

Але по тому як він подивився на неї, Джин насупилася.

- Так ти не збирався повертати мене додому?

- Взагалі то ні. Твій дім тепер поруч зі мною, Джин, - спокійно відповів Шай. - Але заради того, щоб дізнатися про долю Атавана, доведеться ненадовго туди злітати.

- Що означають ці твої сни про мене? Розкажи? - попросила Джин.

- Гаразд, я розповім, - перевернувши її одним рухом на живіт, Шай заповнив її собою, взявшись рухатися в ній не поспішаючи, і повільно говорити . - У мене є дар, як і у тебе. ... Видіння про цей світ ... приходили до мене давно. ... Можливо, з моменту твого народження. ... Я бачив моря, зелені ліси, сонце, людей. ... Але тебе я побачив коли ... до тебе вперше доторкнувся дракон. ... Я бачив, за що ти отримала ту рибину від Атавана. ... Бачив, коли ти зустріла безіменних. ... Як насолоджувався твоїм тілом змужнілий Атаван. О, мені було не просто бачити це, я геть  лютував. ... Я бачив, як ти вмовила Варона взяти тебе з собою. ... Ти слухаєш мене, Джин? - його поштовхи прискорилися.

І замість відповіді Джин скрикнула.

- Тобі добре, Джінжер?

- Так, - ледь чутно, прошепотіла вона.

- Мені доводилося бачити багато про тебе, в дрібницях, немов я був поруч з тобою. Особливо мені подобалося спостерігати, як ти полюєш, - Джин почула, як він посміхнувся. - Тепер мої бачення припинилися. Тому що я отримав те, чим був одержимий. Свободу. ... І тебе на яву.