Лаванда Різ - За мить до кохання, Лаванда Різ

Глава 5

Тріс

Тіна не схожа на звичайних подружок Ділана, тепер розумію, чому він чіпляє саме таких дівчат — з ними не потрібно напружуватися. Усміхнувся, помацав за попку, і лялечка вже все зрозуміла, вона вже висить у тебе на шиї, смокчеться з тобою в ясна і погладжує твої біцепси. А ось Тіна інша, у неї посмішками та компліментами поцілунок не вирвеш і тому поцілунки з нею набувають цінності. Мені подобаються її жарти, гострі слівця, які вона ляпає іноді не в тему, подобається те відчуття, яке виникає поруч із нею. З нею я не думаю про Дженіфер і наше з нею розлучення вже не здається мені вселенською трагедією.

Ще під час танцю з Тіною зрозумів — просто не буде. А так хотілося вивчити на дотик її фігурку, торкнутися кожної опуклості, вп'ятися губами в спокусливу шийку. Якщо мене так одурманив танець, то я уявляю, що зі мною зроблять поцілунки. Доведеться пити знеболювальне, тому що низ живота вже твердне і тягне, хочеться розрядки. Ось тільки ці блакитні очі попереджають мене про перешкоди, про сильний характер і жіночу нещадність, яка в деяких із них закладена від самого народження. Навіть якщо таку дівчину і затягнеш у ліжко — вона залишиться в серці та пам'яті на все життя. Тіна саме така, хоч і намагається триматися розкуто, легковажність їй незнайома. А може це на краще, з пустушками біль не заглушається, навіть їх імен не запам'ятовуєш.

Ох, вже ця її поза! Хочеться вилаятися. Сплела руки на грудях і крокує гордою недотикою. Скрегочучи зубами, суну руки в кишені. Плани на ніч стають дедалі туманними. Але фішка в тому, що я вже не хочу іншу, я хочу саме Тіну. Знала б вона, як вона мене притягує до себе! Тіно, я можу втопити тебе в ласці, я можу всю ніч, можу змусити тебе забути про все. У мене навіть крепатура починається, як подумаю, що ми могли б опинитися в одному ліжку. Доведеться вкрасти поцілунок, нахабно, нахрапом, щоб перестати божеволіти.

І як тільки ця крихітка трохи розслабилася ... Згрібаю її своїми лапами і вже не дихаючи накриваю її рот своїми губами. Почасти мене страшенно розбурхує те, що я перший, хто її ось так цілує, але більшою мірою я кайфую від самого поцілунку… до тремтіння в кінчиках пальців. Балдію від смаку губ, які все ще пахнуть малиновим блиском, від її несміливого язичка і від того, що вона задихнулася від відчуттів. Тобі подобається, моя нецілована русалко. Мені теж подобається впиватись тобою та господарювати у тебе в роті. Такі акуратні зубки та м'які губи. От якби не відпускати тебе до ранку. Вона намагається приховати своє сум'яття, зображує обурення. Але ти забуваєш про вираз своїх очей, Тіно. Провалитись мені на цьому місці, якщо ми не продовжимо.

— У мене гарна пам'ять, я чекаю на лекцію, професоре, — усміхається і дражниться, манюня зрозуміла, що мене можна дражнити, що я не завдам їй шкоди, що я не з тих хлопців, які можуть взяти силою, тому можна знущатися з бідного Тріса, якого плющить від бажання. Ну, постривай, я тебе теж заведу, це вже для мене принципово. Ризиковано, звичайно, тому що можна остаточно втратити голову, але зупинитись я вже не можу.

— Спочатку ми знайдемо для себе зручну аудиторію, щоб нас нічого не відволікало. І я чомусь впевнений, що на вашому задньому дворі є дуже милий куточок, де можна впасти і насолодитися… розмовою. Запросиш мене? — Мої усмішки вже швидше нервозні, ніж чарівні. Мені зносить дах, і мене можна зрозуміти. Адже я жива людина, а вона до чортиків приваблива дівчина, яка примудрилася за короткий час стати для мене бажаною.

— А ти будеш добре поводитися?

— Швидше за все я поводитимусь погано, але все одно наполягаю, щоб ти запросила мене до свого саду. Тому що по тобі не скажеш, що ти боягузка. Або я помиляюсь? — кидаю виклик, бо вона любить їх приймати.

— Добре, підемо, але попереджаю, я вивчаю сестринську справу і знаю, як зробити людині боляче, — задирає носика і поводить плічком.

— То ти майбутня медсестра? Хм, вже ревную тебе до твоїх пацієнтів, яким ти посміхатимешся і торкатимешся до них своїми дбайливими руками. От щасливчики!

— Тоді засмучу ще більше, бо в майбутньому я планую стати масажистом-реабілітологом! — її смішить мій відчайдушний стогін.

— А можна я буду твоїм першим піддослідним? Масаж я просто обожнюю!

— Хто б сумнівався! А що ти не любиш? — На зворотному шляху манюня навіть дозволила взяти її за руку.

— Не люблю, коли мене пиляють і ниють, коли намагаються зробити винним на порожньому місці. Не люблю бардак і мене дратують футболки в плямах, — коли вона поруч думається туго, тому що всі мої думки лише про неї. — Не люблю придурків, які при знаку швидкості 80 повзуть 50. Не люблю попсу та дівчат, які вічно ганяють у роті жуйку. Не люблю дощ, сірий колір і кішок, вони підступні і від них багато шерсті, прямо як жінки.

— Тепер мені стало страшно питати, що ж ти любиш, — я ловлю кожен її погляд серйозний або глузливий, мені подобається кожен з них, вона так вдумливо дивиться навіть коли посміхається.

— Ой, краще не питай інакше не заткнуся до ранку. Довго ще йти? Може пробіжимося?

— Трісе, ти смішний. У тебе є дівчина? — Боже, Тіно, тільки не ця тема.

— Думаєш, я б лип до тебе, якби у мене була дівчина? А в тебе, як я розумію, хлопця взагалі не було. Спочатку мене це здивувало, а тепер я розумію, що неприступну красуню звабити не так просто.

— Що саме тебе здивувало? — Знову стала серйозною. — На вашу думку, всі дівчата мріють віддатися хоч комусь у своє повноліття, а може навіть раніше, щоб нарешті дізнатися чому навколо сексу стільки розмов? Ти зрозумів, що я незаймана і тебе це зачепило? Недоторканий плід завжди солодший?

— Манюня, ти занадто сувора. Бувають такі плоди, які й чіпати не хочеться. Мене зачепив твій характер, а не те, що ти незаймана. А ще ти гарна дівчина, знову вибач за банальність. Ти ж дивишся на себе в дзеркало, мусиш розуміти наскільки ти приваблива. Зазвичай поруч із такими в'ються хлопці, заглядаються, хочуть познайомитись. Але ти обережна та перебірлива і це тільки плюс, Тіно. Ось ми й прийшли.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍