Лаванда Різ - За мить до кохання, Лаванда Різ

***

— Повірити не можу, що наважилася на таке, — приземлившись у Лос-Анджелесі, оглядаюся на всі боки, намагаючись не видати свого хвилювання. Щоб прийняти це рішення, мені знадобилося цілих п'ять днів і серйозна розмова з батьками, які вперше за кілька років прийшли до єдиної думки, що я маю їхати.

Рік, забравши наш багаж, чекає, коли я наважусь зробити крок у своє нове життя. — Ти не допомагатимеш мені, Ріку. Не хочу, щоб він щось знав про мене.

— Я все одно буду в курсі, Ева розповідатиме мені. Адже ми з нею розлучилися друзями, — зітхає Рік. — Знаючи Тріса, він навряд чи говоритиме про тебе з кимось із нас. Ти не бачила тоді його обличчя, вибір дався йому непросто. Добре, проїхали. Послухай, ніхто не знає, що я прилетів цим рейсом, я нікому не сказав. Тож давай я тебе відвезу до головної адміністративної будівлі універу, швиденько покажу, що там і як, а далі ти вже сама. Але якщо знадоблюсь, ти знаєш мій номер. Не пручайся, я обіцяв Еві.

— Гаразд, якщо швиденько, — впевнена, що я ніколи не звернуся до нього по допомогу, не хочу мати нічого спільного з цією компанією, не хочу згадувати і докоряти собі за свою наївність. Я вмію та хочу вирішувати свої проблеми самостійно.

…У мій день народження було багато дзвінків та привітань, мама заспівала мені по телефону пісеньку, а Ева торохтіла без зупину, ділячись останніми новинами. Але ввечері на мене чекав несподіваний сюрприз у вигляді повідомлення від... Тріса.

«Знаю, я не маю права тобі писати, але я не можу не привітати тебе з Днем ​​народження. Я зробив тобі боляче, пояснювати щось тепер немає сенсу, але я дуже сподіваюся, що ти мене ненавидиш, я на це заслуговую. Хочу побажати одного: нехай здійсниться твоя мрія. А ще хочу зробити подарунок, я перевівся у філію, тому ти не бачитимеш мене, навіть не відчуватимеш поруч. Сподіваюся, ця новина тебе порадує. Успіху тобі, Тіно Новак, він на твоєму боці»

Йому таки вдалося зіпсувати моє свято і змусити мене розплакатися. Він сподівається, що мені від цього полегшає! Який оригінальний подарунок, Трістане! Я чесно намагаюся його ненавидіти, але в мене не виходить, натомість у душі гірке розчарування, яке все ще приносить мені біль. Але я впевнена, що це мине. Адже я змінилася, з кожним днем ​​я стаю сильнішою та впевненішою в собі. Тепер я чітко знаю, чого я хочу і в мене з'явилося правило номер один: більше не впускати хлопців у своє серце і не закохуватися так сильно, щоб більше ніхто не наважився мене поранити.

Настане час і я забуду тебе, Трістане. Якщо зустріну — упізнаю, але пройду мимо і моє серце більше не стогнатиме. Можливо, ти будеш не сам, ти проводиш мене довгим поглядом і згадаєш, як одного разу я віддала себе тобі, у тому минулому, яке колись давало нам шанс. Але тепер мене у тебе немає. Жінка, яка пройде повз тебе — буде для тебе вже чужою…

Сподіваюся, ви чекатимете на продовження?) Обіцяю, воно не забариться! Підписуйтесь на мене, аби не пропустити другу частину! Буде емоційно, ще більш чуттєво і у нас з’явиться новий герой) Щиро вдячна вам за підтримку, зірочки та відгуки, це неабияк надихає вашого автора!)

Кінець