Марина Тітова - Від долі не втечеш: Герман, Марина Тітова

Від кінцівки історії, щоправда, мене аж пересмикнуло... Дві жінки й один чоловік, який ловить переляк. Як же це мені знайомо!

— Та годі про сумне. Ось Настя зараз до нас приєднається... Це я про дівчину у формі, котра щойно зайшла сюди, — тицьнув пальчиком бармен на новоявлену пані. — Настя поліцейська-блогерка. Те, що вона поліціянтка ви можете помітити за її зовнішнім виглядом. Але за покликом серця вона блогерка, тут вірте на слово. Дуже неординарна та творча особистість. У неї завжди купу цікавезних історій є! Зараз спитаю в неї, що нового. Настю! — покликав, не вагаючись, дівчину юнак ще досить юного віку.

Настя, приваблива брюнетка, усміхаючись приєдналась до нашого кола. Дівчина дійсно була цікавою. Такого висновку я дійшов, милуючись її досить повним і широким бю... бюрократичним досвідом роботи у правоохоронній системі... Вона розповіла нам декілька неабияк іронічних історій, весь час сміючись і здригаючи своєю грудною клітиною.

А потім вона несподівано зойкнула:

— Ой! Зараз же прямий ефір у моєї колеги! Рідко коли дивлюся інших блогерів, але Фоксі мене зачепила. Я з нею товаришую онлайн, — потягнулася враз Настя до свого телефону, зовсім не здогадуючись, що зовсім скоро, як тільки прямий ефір її колега розпочне, так одразу всі очі, і її, і бармена Роми, і письменника Давида — полетять, що голуби на хлібні крихти, на мене.

— Це ви?! — першим тоді вигукнув Роман.

— Невже це ті самі відьми, пане Германе? Який же світ, а тим паче Житомир тісний, — почне реготати письменник, якого я своїми пригодами надихнув на написання чергової новели.

— Ви наречений Фоксі, що втік від неї колись? — збиває Настю інформація з пантелику.

Я й сам, не менше вражений, ніж всі, схоплюся тоді за серце... Хто ж знав, що мене знімала прихована камера і дівчатка робили контент? І на що тільки не підеш заради цього звіра...

Як розповідала Фоксі, те гарне руде дівчисько, інстаграм-модель, котра постала перед своїми налисниками, тобто підписниками в прямому ефірі в образі справжньої чаклунки часів Святої Інквізиції, в капелюшку з широкими краями та середньовічної сукні, в якій щойно відбулася її фотосесія прямо у склепі, вона зробила рекламу дівчині-електрині Світлані та вирішила допомогти тій просувати її послуги. А ще для хайпу вона показала в ефірі той самий склеп під номером тринадцять, звідки я втік, і не забула додати відео зі мною... І це здійняло фурор. Так в одну мить, і Світлана, і я стали популярними...

І в цілому, я був не проти такій раптовій славі, та й потішило, що дівчата мене не таким вже й психопатом представили людям. Однак засмутила легенда нашого з Фоксі знайомства... Інстаграмна зірка наплела, що в нас був шалений, але короткий роман у Луцьку ще до того, як вона розпочала свою кар'єру в мережі. Але я, що тоді, що зараз — просто втік від неї, не забажавши коритись долі. Бачте, я люблю свою роботу понад усе і ні на що інше не збираюсь її міняти. А в нас було таке кохання, така пристрасть, ой!.. Ага! Двічі вщипнув її за сідниці. Теж мені — шаленство!

Щоправда, стосовно роботи Фоксі не збрехала. За сьогоднішній день я збагнув, що до запаморочення хочу повернутись у свій Чорноморськ у звичайні вчительські будні історика. Грець із ними, з тими таємницями роду, скарбами прапрапрабабів і відьмами, що ведуть трансляції зі склепів! Єгипетська сила нехай все це поб'є! Нагулявся я в Житомирі. Насичені вийшли осінні канікули. Та з мене досить. Додому хочу. До школи. До одноманітних уроків.

Тож допив я останній кухоль пива і подався збирати речі та вирушив на вокзал. Покидав Житомир того ж вечора я з планами, що колись повернусь сюди, за скарбами предків. Але спершу всі емоції та переляк нехай вляжуться... До бабки разів десять на викочування переляків воском або яйцем тільки піду та й вляжеться все. Сфінкс мені в поміч! І Анубіс, і Ра...

... Кажуть, що від долі не втечеш... Ну я спробував. І втік. І ви теж спробуйте і потім розкажіть у своїх блогах — а все-таки, чи можна втекти від долі, чи ні?..

P.S.: минуло пів року...

— Знаєте, любі мої чортополоховці й жриці кохання, я раніше завжди казав, що від долі можна втекти. Але, подумайте самі, чи можна вірити словам колишньому вчителю історії, котрий раніше навіть не думав про кар'єру блогера, а нині просуває рекламу дівчатам електрикам і коучам, своїй, поки що не багатомільйонній, але багатотисячній спільності? А за це подякуйте одній рудій хитрунці, котра знайшла спосіб, як за п'ятсот кілометрів відшукати мене в мережі та спокусила своїми умовами співпраці, — сміючись звертаюсь до своїх підписників, дивлячись на свою іконку в інстаграмі, а ще паралельно на дві дівочі мармизочки, котрі, заливаючись сміхом, вели зі мною спільний прямий ефір сьогодні.

Та час безсердечний. Доводиться прощатися з авдиторією, а також зі Світланкою. І тільки Фоксі, вона ж Аделіна, а по простому Леся, не квапиться казати мені "Бувай". Вона викликає мене по відеозв'язку.

– Який же ти неперевершений оратор, Германе! Я у захваті! — промовляє вона своїми пухкими вустами.

— Лесюнь, не перехвали. То все ти. До речі, як твої справи? — зазираю в смарагдові ополонки через дисплеї наших гаджетів.

— Я ж розповідала в ефірі.

— Ні. Я не про те.

— Все добре, — бачу, що дівчина мене чудово розуміє, але бентежиться розповідати все, як є.

— А якщо чесно? Алекс більше не зазирав на Світланку? — згадую про чоловіка подруги, який раніше був для неї просто фотографом, а нині став персональним.

— Я намагаюся не звертати на це уваги. Вона моя подружка. Я вірю їй. І Алексу теж.

— Твоя наївність така незламна, — уїдливо підкреслюю. — Тобто, тебе зовсім не пригнічує той факт, що твій чоловік замість того, щоб милуватися своєю дружиною, милується твоєю подружкою, і між ними напевно нереально іскрить?